Берлога Балу

Слава Ісусу Христу, парафіяни! Сьогодні, у Луки 12:16-21, Господь говорить з нами про багатство 🙂 Хто хоче бути багатим? Що ж, хто то має вуха нехай слухає 🙂:
Сказав Господь таку притчу: «В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам у собі, кажучи: “Що мені робити? Бо немає куди мені зібрати плодів моїх”.
І сказав: “Ось що зроблю: зруйную мої житниці та більші збудую, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє, і скажу душі моїй: “Душе́, ти маєш багато добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись!””
Але сказав йому Бог: “Нерозумний! Цієї ночі душу твою зажадають від тебе: кому ж дістанеться те, що ти заготовив?” Так буває з тим, хто збирає для себе, а не для Бога багатіє».
Що таке багатство? Це якась цінність, так? Гроші, кар’єра, зовнішність, влада, майно, сприйняття серед людей, стиль життя, люди. Багач у притчі мав багатство, судячи з усього чесно зароблене умом та працею. І, в принципі, саме-по-собі багатство не викликає осуду. Але є проблема — це навіщо йому було багатство. Його ціль була: 19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Десь ми вже це чули, в іншій притчі, про багача і Лазаря. Як Господь ставиться до такої позиції? 20 Бог же до нього прорік: Нерозумний... Це майже та сама оцінка, яку ми бачимо в 13-му псалмі: Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! І ми знаємо про сумну долю таких багачів. Так в чому ж гріх?
Господь тут відповідає:21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога. Тобто мова йде що є ще якесь багатство, і це багатство не земне, яке точить іржа, і що його потрібно збирати.
І власне те, як ми збираємо багатство показує яке саме багатство ми збираємо. Так говорить Господь: люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! Якщо ми прагнемо грошей, кар’єри, слави, здоров’я, країни, іншої людини, навіть “духовного життя” (точніше стилю життя) усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю то що є нашим... ну, не Господом, а кумиром? Не сотвори собі кумира.
Взагалі, Заповіді варто розглядати не як заборони, а як межі, за якими небезпека. Ці межі встановлені для нашої користі.
Хоча Господь створив нас з любові і для любові, Він нас не потребує. Він нас любить, але Він буде існувати і без нас. А ми створені для того, щоб любити Його, спілкуватись з Ним, мудро і з любов’ю царювати над цим світом. А кумири починають царювати над нами. Я називаю це “достігаторство”. Проблема не в грошах, майні, здоров’ї, красі, творчості — це благословення їх мати. Проблема в тому, що достігаторство відрізає нас від Джерела життя, випиває життєві сили і нічого не дає взамін.
А є інша крайність: від того всього відмовитись, але все одно не знайти того, що шукаєте. Бо це теж може бути достігаторством тільки вже в навколодуховному плані.
Свято місце пусто не буває, на місце Бога прийдуть кумири. Питання, чи дадуть кумири те, що ми справді шукаємо?
Напрямок в якому ми йдемо перевіряється одним питанням: ти щасливий? Не гордий досягненнями, а саме щасливий? Якщо ми боїмося втратити це щастя — ми щасливі? Бо земні речі можуть дати щастя, але на деякий час. Це лише питання часу, коли вони нас розчарують — у нас закінчиться джерело доходу, заберуть на війну, покинуть любимі, діти виростуть, станемо непотрібними. І прийде гіркота і пустота. І те, що колись робило тебе щасливим тепер зробить тебе рабом. І при тому всьому людина може ходити до Церкви, жити церковним життям але не бути щасливим. Чому так? Бо не те багатство ми шукали...
Бо потрібно шукати Бога, а не кумира. щастя дає відносини з Богом, вони приносять Царство Небесне.
Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? (Мт. 16:26) Чи достігаторство дасть нам мир, радість, благодать? Царство Небесне всередині вас є. Ми його досягнемо? Взагалі, рай без Бога можливий?І
Що ж, браття та сестри. Господь каже, де нам шукати правильне багатство. Молімося, щоб його знайти. І нехай благословить нас Бог всемогутній: Отець, Син і Святий Дух!

У неділю, 16-го листопада, було два дуже сильних читання. Перше, це послання ап. Павла до Ефесян 2:1-10. Якщо і можна вмістити суть християнства в кількох рядках, то він це такі зробив :

~ 1 І вас, котрі були мертвими через ваші переступи й гріхи,
~ 2 в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, як і князь, який панує в повітрі, згідно з духом, що тепер діє в синах непокори.
~  3. між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,
З погляду науки, ми є примати з турнірною поведінкою, а Церква називає це первородний гріх, але суть одна: людина схильна реалізовувати свої пожадливості. Хочу бухати — бухаю, хочу блудити — блужу, хочеться когось побити — б'ю і т.д. Апостол вказує на силу, яка впливає на те, щоб ми чинили зло, тобто диявола. Він штовхає людей осуджувати, завидувати, гніватися, брехати, блудити, красти і далі по списку. Більшою чи меншою мірою ми всі це робили.

"Покарання за гріх — смерть", тому всі ми відділені від джерела життя — Бога, є мертвими духовно. Це — погана новина. Але є і добра:

~ 4 але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, —
~ 5 нас, котрі були мертві через наші переступи,
є Той, хто діє заради нас. Не тому, що ми такі класні, а тому, що є Його любов і милосердя. Саме тому Він віддає Ісуса:

~ ... оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, —
~ 6 і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах,
~ 7 щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті.
Якщо чесно дивитися на свої /добрі/ діла, то вони, у кращому разі, якісь мілкотравчаті. Хочеш зробити по-хорошому, а виходить як завжди. Забезпечити якийсь достаток і мати, при цьому, більш-менш чисту совість є рідкістю. І таке буде не так довго, як хотілося б. Але хочеться більшого — справжнього спасіння, а ми, своїми якостями, не можемо цього забезпечити. Ні труд, ні талант не дають потрібного результату:

~ 8 Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар,
~ 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився.
~ Є речі, що у своїй простоті неймовірно складні. Справжнє спасіння — одна з них. Бог — може його дати, а від нас потрібно лише прийняти. Це дуже подібне до того, що дитина має прийняти якийсь розкішний подарунок чи жертву від своїх батьків. В мирний час це гроші на навчання, чи нирка, якщо потрібна пересадка. Батьки жертвують власним життям, намагаючись витягти дітей з біди, навіть якщо діти самі набідокурили.
В цьому ми уподібнюємося Богові, бо любимо дітей і бачимо в них щось більше, ніж паразитів, якими вони є, якщо дивитися на них без любові. Але ми, як це є в хороших батьків, створені з любові і для любові:
~ 10 Тому що ми — Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували
У цьому відповідь, чому Бог зробив те, що зробив. Щоб відновити оту добру первісну природу.

Павло був дивним апостолом, який гнав християн. Євангеліє цього дня говорить про іншого "апостола", не з Дванадцяти, ще дивнішого, ніж Павло. Він жив так, ніби був мертвим, але Господь повернув його до життя.

Цей же текст англійською.

Berty Messenger.

питали вони. Це ж не індастріал, не кажучи вже про мілітарі грейд. А це вже мілітарі грейд чи ще ні?

Навіяно цим обговоренням. У мене на make купа всього зав'язано — від ініціалізації проекту до його розгортання та оновлення. Напевне, найважливіший, після emacs, інструмент.
Попри всі його недоліки, у make є величезний плюс — він є на всіх ніксах і дозволяє:

• легко проаналізувати систему і доставити/доналаштувати те, чого нема з врахуванням залежностей
• має вже готовий парсер командного рядка
• йому можна скормити буді-яку послідовність команд
• є готовий make-mode в emacs з автодоповненням і всяким таким.
• робить розробку ide independent.

В результаті дуже зручно описати типові сценарії і далі взаємодіяти з проектом через make command.
А ви часто використовуєте make?

Тут шановний kondybas пише правильні речі про загрози ШІ, потенціал якого замінити програмістів від джуна до мідла. Супроти сеньора в сучасного ШІ нічого не вийде. Але синьори виростають з мідлів, отже, їм не буде звідки братись і вони стануть зчезаючим плем'ям.
Тут цікавий такий момент: ШІ вчився на QA-ресурсах, на кшталт stackoverflow. Зараз він їх прибив, вчитись нема на чому, бо питають в ШІ. Залишається GitHub, але кількість поганого коду буде збільшуватись, бо люди не поправляють людей.
Я думаю, що все одно залишиться якась форма взаємодії і росту, вже не QA, нехай якась форма форумів, де можна обговорити питання, з якими ШІ не впорається та й потріпатися по-людськи. Зрештою, писали ж ми якось в доінтернетну епоху.
Та й у stackoverflow була своя межа росту і вже в pre-AI епоху він почав псуватись в плані контексту.
Втім, наразі ШІ так вирішує задачі, що, я спокійний за свою роботу.
Але, людей в галузі точно помітно поменшає.

Є чудовий цикл книг "Хроніки Нарнії", напевне, вершина творчості Клайва Льюїса. Я називаю його захоплюючим християнством. У світі Нарнії є свій Ісус — лев Аслан, який приносить себе в жертву, щоб спасти хлопчика, який мав померти в результаті свого гріха. І воскресає. В кінці циклу, в книзі "Остання битва", на Нарнію очікує свій Апокаліпсис і вона гине, щоб переродитися. І ось перероджений світ і ті, хто пройшов через Апокаліпсис, серед них група гномів. Більшість з них настільки підозрілі створіння, що навіть своє визволення з неволі сприйняли як спробу панувати над ними.
«Нас кругом пальця не обкрутиш... Ми самі по собі. Ніяких Асланів, королів та дурних історій про інші світи. Гноми для гномів!» — сказали вони і повернулися проти тих, хто їх врятував.
Ці гноми пережили Апокаліпсис, але свідомо відмовились бачити щось, крім того, що вони вирішили бачити. Вони не бачили переродженого світу і його краси. Багаті та щедрі дари, які вони тут отримали, вони сприйняли за обман та гидоту, та ще й влаштували між собою бійку за це.

Темниця була всередині них, і вони не могли з неї вийти, через страх, що їх обмануть. Вони віддали перевагу не вірі, а лукавству; маючи благословення, обрали прокляття.
Гноми були змальовані з людей. Я й сам часто бачу таких "гномів" серед людей. Так з маленької іскорки, пекло розгорається всередині. А іскорка з'являється тоді, коли людина, подібно Люциферу, починає дивитися не на Бога, а на себе. Не стає причасною Слави Божої, а зводить себе думками про те, яка вона бідна та нещасна.
Царство Боже всередині вас ©Лк 17:20-21. Але і пекло теж там. Що вибереш?