На певному етапі практично всі учасники криптовалютного ринку стикаються з характерним «парадоксом».
Проєкт виглядає сильним: зрозумілий продукт, активна спільнота, гучні партнерства. Його токен виходить на ринок — і за кілька тижнів (а іноді й за кілька годин) ціна починає стабільно падати, попри «правильний» наратив і позитивні новини.
Буває й навпаки. Актив без виразної ідеї або готового продукту може роками утримувати високу оцінку й залучати капітал.
У таких ситуаціях користувачі люблять говорити про маніпуляції, поганий ринок, невезіння та інші подібні речі. Але найчастіше причина лежить глибше — у тому, як саме влаштована економіка токена.
Йдеться не про презентації чи обіцянки команди, а про конкретні параметри: хто і коли отримує актив, за рахунок чого формується попит, який тиск створюють розблокування, які стимули вбудовані в систему за замовчуванням тощо.
Токеноміка — не другорядний розділ технічної документації й не формальність. Це архітектура інтересів, яка визначає, хто виграє від зростання проєкту, хто несе ризики та які дії є раціональними для кожного учасника екосистеми.
Якщо цю архітектуру спроєктовано з перекосами, ринок рано чи пізно це відіграє. Незалежно від якості продукту або намірів розробників.
Редакція Incrypted з’ясувала, як працює токеноміка: з яких елементів вона складається, які механізми впливають на котирування та поведінку користувачів, що відрізняє продуману модель від провальної схеми й як розпізнати це до того, як ринок оцінить актив.
Цей матеріал — частина циклу з чотирьох статей. У першій ми розглянемо ключові елементи токеноміки та базові механіки, які команди використовують для досягнення своїх цілей.
Навіщо проєкту потрібен токен і що таке токеноміка
У контексті блокчейну під токеном розуміють одиницю обліку, що використовується для представлення цінності в цифровому просторі. Спочатку він з’явився як захисний механізм децентралізованої мережі, що забезпечує її консенсус і стабільну роботу, але з розробкою смарт-контрактів концепція змінилася.
Проєкти без власного блокчейну отримали можливість запускати токени, так чи інакше пов’язуючи їх із продуктом і платформою. Жорсткий зв’язок із безпекою та інфраструктурою було доповнено утилітарним підходом, у якому дизайн активу визначається метою його створення.
Можна виділити кілька базових функцій токена.
Забезпечення роботи алгоритму консенсусу та захист протоколу
Блокчейни першого рівня заохочують майнерів і валідаторів за допомогою активів, щоб стимулювати дотримання правил протоколу. Крім того, валідатори, як правило, вносять заставу в токенах проекту, яка може бути конфіскована в разі порушень. Ну а комісії за транзакції дозволяють захистити мережу від спаму і перевантаження.
Передача і зберігання цінності
Деякі токени спочатку розроблені як платіжні або інвестиційні інструменти. Наприклад, біткойн з його обмеженою пропозицією і концепцією «цифрового золота» або стейблкоіни, створені для підтримки паритету з фіатними валютами. Їх мета — забезпечити передачу цінності в цифровому просторі.
Утилітарна цінність (utility)
Розробники можуть встановити вимогу вносити заставу або оплачувати комісії в токені проекту. Наприклад, Virtuals вимагають блокування певної суми для створення ШІ-агента, а доступ до оракулів Chainlink оплачується за допомогою токенів LINK.
Колективне прийняття рішень
Протоколи на зразок Arbitrum або Uniswap використовують свої активи в системі децентралізованого управління. Кожен токен надає право голосу, так що власники можуть впроваджувати зміни колективно.
Залучення коштів
Для більшості децентралізованих проектів токени є активом, який можна обміняти на капітал для розвитку та просування.
Стимулювання активності
Платформи можуть виплачувати токени як виплати та заохочення за певні дії, наприклад, надання ліквідності. Як правило, такі стимули приймають форму айрдропів або нагород для постачальників ліквідності.
Що тут важливо розуміти, так це принципова відмінність між токенами блокчейнів та інших проектів. Перші жорстко пов’язані з механізмом консенсусу, тоді як другі відрізняються більшою гнучкістю і варіативністю. Наприклад, L2-мережі можуть як використовувати токени для оплати газу, так і працювати без них, а окремі протоколи вводять власні рішення безпеки, схожі на стейкінг.
А ось як саме застосовуватиметься токен і якими є його технічні параметри — пропозиція, емісія тощо — визначається набором економічних і протокольних правил, відомим як токеноміка.
Токеноміка є одним із ключових чинників безпеки проєкту, а також впливає на його децентралізацію (через управління) і цінову динаміку активу. Саме вона задає темп емісії та визначає, який тиск на ринок чинять команда й інвестори, а також ступінь їхнього впливу під час ухвалення рішень. Якщо ці параметри встановлено неправильно, то проєкт може зіткнутися із серйозними проблемами.
Через токен розробники та спільнота можуть впливати на те, як користувачі взаємодіють із сервісом, які дії заохочувати, які проєкти підтримувати і за рахунок чого екосистема розвиватиметься після запуску.
Аналіз токеноміки забезпечує більш глибоке розуміння протоколу та його перспектив. Зокрема, користувач може зрозуміти:
– як токен співвідноситься з продуктом;
– як проект управляється і наскільки він децентралізований;
– які стимули отримують учасники алгоритму консенсусу;
– за рахунок чого формується попит і пропозиція;
– наскільки в цілому узгоджені інтереси учасників проекту.
Ця інформація важлива і як показник життєздатності протоколу, і як інструмент оцінки ризиків і потенційної динаміки активу.
Основні учасники токеноміки
Більшість децентралізованих проєктів включають три основні категорії учасників. У контексті токеноміки кожна переслідує свої цілі:
- розробники — як правило, використовують токен для залучення коштів, розвитку та популяризації продукту, а також його монетизації й реалізації окремих функцій;
- інвестори — їх можна поділити на приватних і публічних. Перші купують актив у межах закритих раундів фінансування, другі — через загальнодоступні токенсейли або на відкритому ринку. Однак і ті, і інші очікують прибутку на вкладені кошти;
- користувачі (спільнота) — прагнуть отримати утилітарну цінність, а також винагороди й заохочення за внесок у розвиток проєкту.
Під час підготовки до запуску токена технічні параметри встановлюються так, щоб задовольнити одну або одразу кілька цілей.
Категорії учасників екосистеми безпосередньо залежать від типу додатка і моделі токеноміки. Наприклад, GameFi-проекти нерідко включають кілька підкатегорій гравців, а протоколи кредитування повинні враховувати як позичальників, так і постачальників ліквідності.
Крім того, далеко не всі користувачі формують активну спільноту, а крім інвесторів і команди частки за ранню участь можуть отримувати радники, так звані контрибутори та інші сторони з невизначеним статусом. Це ускладнює дизайн токеноміки і ускладнює аналіз, оскільки сторонньому спостерігачеві не завжди зрозуміло, кому насправді належать токени і як вони будуть використані.
Хто є «радником»? Що таке екосистемний фонд і хто ним керує? Яка доля активів, виділених для забезпечення початкової ліквідності?
Пропрацьована токеноміка повинна відповідати на всі ці питання, залишаючи якомога менше місця для невизначеності та маніпуляцій.
Збалансована токеноміка має враховувати інтереси всіх сторін так, щоб ніхто не опинився в програші через інших. Це своєрідний аналог трилеми блокчейна, тільки в економічному вимірі.
Щоб досягти цієї точки рівноваги, важливо задати правильні параметри ще до запуску токена — джерела й динаміку пропозиції, механіку розподілу, розподіл доходів між утримувачами та інші.
Контент для підписників Incrypted+
Що ви отримаєте з підпискою Incrypted+?
- Закриті канали та чати (аірдропи, мемкоїни, токенсейли, GameFi, та багато іншого).
- «Приватка» по мемкоїнам (мем-трейдинг, гайди, освітні матеріали, геми, коли, ідеї).
- Тематичні стріми з експертами.
- Ексклюзивні матеріали від Incrypted.
- Спілкування та допомога від ком’юніті.
Найкраще місце, щоб провести цей буллран!
