Mrs. curator's diary

Судячи зі сторі супруги Оллі, Ріделі традиційно провели лютий у Кейптауні. 99,9% вірогідності, що Ландерси аналогічно традиційно були з ними.
Оце розкидало раммштайнів у лютому: один у Арктиці, а інші буквально на протилежній стороні Землі, від південного краю Африки до Антарктиди не так уже й далеко. Ну і Тілль у Дубаї, третя частина світу - Азія.

Після шокуючої кінцівки першого сезону закинула цей серіал. Джо, геній-візіонер у комп’ютерному бізнесі, вклав усю душу в створення прототипу ноутбука, однак коли він розчарувався в кінцевому результаті, він замість того, щоб просто піти або створити наступний ноутбук по-своєму, спалив першу партію товару. Після такої вихідки розхотілося дивитися серіал далі. Однак зараз згадала про нього і вирішила подивитися другий сезон. Бо настрою читати книги немає, а з “Revolt” так сподобалося просто дивитися на Лі й ні про що не думати. Однак не так склалося, як гадалося. Спершу було чудово любуватися Лі, відмічати у ньому всі прояви Трандуїла і просто естетично насолоджуватися. Сюжет на екрані був глибоко пофіг, всі сцени без Лі просто прокручувалися. Бо всі інші герої, особливо геймери-хакери-програмісти, дико бісили – і продовжували бісити до останнього кадру, точніше, на кінець другого сезону вони замість пасивного дратування стали викликати ненависть. Але те, як розвивася образ Джо протягом сезону, мимоволі зачепило, і тепер за нього щемить серце.

Людина в минулому наробила помилок, але вирішила виправитися й почати жити правильно. Щиро вирішила і твердо йшла цим шляхом. Йшла цим шляхом, починаючи з самого низу, не маючи нічого. Однак проблема в тому, що люди навколо не захотіли жити по-чесному. Кожна дія Джо викликала підозри й недовіру в оточуючих – хоча він не зробив нічого поганого. Погане, найгірше зробили найближчі до Джо люди й кинули звинувачення на нього. Коли після подвійного удару: колишня кохана використала його, щоб запустити вірус у конкуруючу компанію, а дружина розвелася з ним – Джо розігнав машину на найвищу швидкість і кинув руль… Коли сильну людину зламали до такого стану – це нестерпно. Особливо якщо він не заслужив такого. Тож в останній серії з’являється новий Джо: замість порядного хлопця, вірного друга й яскравої особистості постає холодний, заледенілий Джо, який зробив ставку на безпеку. Захистити себе, поставити навколо свого серця непробиваємі стіни – і продати анивірус, який буде непробиваємою стіною для комп’ютерів. Вітання морально ущербним, емоційно незрілим геймерам-хакерам-програмістам, ви довели людину.

От що Лі уміє – це передавати емоції. Всю біль Джо переживаєш разом із ним, розумієш його через його міміку й інтонації, і його маніпуляції відкривають своє істинне значення – бажання стати краще й допомогти тим, хто йому небайдужі. Бажання, яке ці небайдужі розтоптали.
Останній кадр, коли розбагатівший на антивірусі Джо дивиться на бухту Сан-Франциско з вікна свого нового шикарного офісу – у нього вираз очей точно як у Трандуїла після того, як Леголас покинув його.

Неочікувано отримала велике задоволення від фільму “Revolt” 2017 року з Лі Пейсом. Кіно, канєшно, рівня боєвичків 1980-х, на яких я зростала, коли з’явилося перше кабельне телебачення і ночами по телевізору показували весь американський треш з перекладом Гобліна. Однак виявляється, при нинішньому стані нервової системи таке кіно без усяких сенсів – саме те, що треба. А я ще добила всю свою психіку, коли після “Dark Rise” Пакат перечитала її “Captive Prince”, так що зараз я категорично відмовляюся занурюватися в будь-які душевні страждання й переживання. Тому віват бездумний боєвичок про нашестя інопланетян.

Привернув мою увагу до цього кіна рілс, у якому Лі сам собі забинтовував руку. Ну як на таке не запасти? А потім інста підкинула інший рілс – мого любимого композитора Бера МакКрірі, автора саундтреків «Фундації», який, виявляється, написав саундртек до цього кіна. І реально, музика там крутійша. Музика і Лі – це те, за що кіно варто уваги.



Кіно трохи нагадує мікс «Чужого» зі сценами з майбутнього «Термінатора-1». Суть сюжету елементарно проста: на Землю напали жрущі електроенергію інопланетяни. Вау, як актуально в умовах нинішніх блекаутів України, коли світло дають по кілька годин на добу. Інопланетяни знищили усю цивілізацію людей крім повстанців у Кенії. Однак є нюанс – може, вони ніякі не інопланетяни, а секретна зброя американців. Цю ідею не стали розвивати в сюжеті, але дивлячись на нинішні США – та запросто. Лі грає спецназівця, у якого інопланетяни щось вживили і він втратив пам’ять, але мужньо бореться за людство. Знову-таки з огляду на нинішні реалії, високопрофесійний американський спецназ, який рятує людство – це ще більша фантастика, ніж енергетичні інопланетяни, але най буде. Як я написала вище, не в сюжеті тут справа. Якщо така роль дає Лі змогу напружувати м’язи і демонструвати свою тіло, а ще важливіше – свої безумно точені скули, то хай буде відважним спецназівцем.

Особливо заворожує те, що в такому мачо-образі Бо, героя Лі, ясно проглядають жіночні риси Трандуїла. І це не тільки в його формі носа, вилиць, губ. Це і лінія шиї з майже відсутнім кадиком, і тонкі зап’ястя. Ну і голос. Цей голос сам по собі ельфійська магія.

Тиждень перечитувала серію “Dark Rise” Пакат, тепер не можу зістрибнути з цього настрою, треба написати щось, щоб попустило.

Коли ж вийде третя книга? Я очікувала, що вона буде восени 2025, але ні, і досі немає жодного натяку на її реліз. Обірвати сюжет наприкінці другої книги на самому страшному місці й залишити людей вже третій рік очікувати на розв’язку – це жорстоко.

На відміну від зіркової серії “Captive Prince”, яка відразу читається легко з аурою порно-фантазії, і лише потім сюжет впадає в душероздираючу глибину – я досі вважаю другу книгу одним із неперевершених шедеврів – так от, “Dark Rise” відразу дається важко. Незрозумілі терміни, незрозумілі герої. А коли тобі здається, що ти все зрозумів і дочитуєш першу книгу до кінця – кінцівка перевертає все навпаки. Це неймовірний струсок для мозку – усвідомити, що біле виявляється чорним, і розглядати буквально кожну деталь під новим кутом. Першу книгу обов’язково треба перечитувати знову, лише так можна зрозуміти, що ж це було. А потім від книг неможливо відірватися. Навіть герої, які спершу не цікавили і глави про них хотілося пролистати, як, наприклад, лінія Катерини, тепер стають важливими і захоплюючими.

Головна суть цієї історії – Добро є Злом, а Зло Добром. Від цього трохи мозок плавиться, особливо після захоплення світом Толкіна. У Толкіна все чітко: Добро окремо, Зло окремо, вони не змішуються, ніяких полутонів. А тут все, що здавалося позитивним, є негативним, і навпаки. Стюарди. Таємний Орден, який несе Світло і захищає від Темряви. І що? Вони самі є Темрявою. Дуже легко спихнути всю вину за знищення Ордена на Джеймса, але ж не Джеймс зробив Маркуса Тінню, Маркус сам, як і всі Стюарди, впустив Тінь у себе. Це було лише питанням часу, коли хтось допустить помилку і прогавить перетворення стюарда на тінь. І до речі, тут прогавив благородний стюард Джастіс, і Джастіс привів Темного Короля в Холл Стюардів – але Джастіс хороший. Хоча Джастіс щиро западає в душу, його смерть розбиває серце. І особливо сумно за Віолет, бо вона закохалася в Джастіса, він навіки залишив свій відбиток на ній. Ще коробить лицемірство Стюардів. Як красиво вони розказували про необхідність проявляти доброту – і вони ж намагалися убити власну дитину. Якби вони не підняли руку на Джеймса – нічого б не було. Ну виявилося, що Джеймс Reborn, перенароджений лейтенант Темного Короля Анхаріон – але нічого б з ним не сталося, якби він жив своїм ізольованим життям у Холлі. Сам Джеймс хотів бути просто стюардом, його можна було просто не випускати з Холлу, який ізольований від зовнішнього світу, і без контакту із зовнішнім світом Джеймс би не мав ніяких спокус. Але ні, стюардам треба було убити цю дитину. От тільки дитина змогла втекти, і тепер дитина має всі законні підстави ненавидіти стюардів. І в чому взагалі практичне значення Ордену Стюардів? У битвах з Тінями вони безсилі. Замість розповсюдження знань про загрозу повернення Темного Короля вони приховували будь-які згадки про старий світ. Замість того щоб, як занадто пізно зрозумів Маркус, об’єднати у спільний союз носіїв старої крові. Логічно, що носії старої крові потягнулися до нащадків Темного Короля, бо у них не було альтернативи.

Леді, вона ж Королева, воїнка Світла, насправді відмінна сучка. З самого початку, в старому світі ще до війни, вона вийшла заміж за короля і відразу переспала з колдуном Сарсеаном. Нормальна поведінка для леді-королеви, чо. Причому прикметно: колдун ще до того, як став Темним Королем, був одержимий Анхаріоном, але поважав його обітницю непорочності (ну поки не поработив його, але то інше), а от до королеви колдун спокійно заліз в ліжко. І королева не лише переспала з колдуном – вона виносила й народила його дитину, бо від цієї дитини пішов рід Темного Короля. А її чоловік-король що про це думав? Логічно зрозуміло, що він думав: коли його королівство пало, він утік разом із своїм військом, а її залишив у палаці з її власною гвардією. І те, що у свою гвардію вона вибрала колишнього любовника колдуна, перетворює цю війну не на битву Світла з Темрявою, а на помсту відвержених коханців. Хоча Вісандер – прикольний персонаж, він дуже тішить у другій книзі, коли Королева вселила його в тіло Катерини. Ще один «добрий» вчинок. Вілл, Темний Король, убивався і винив себе в смерті Катерини – а виявляється, що Катерину убила Королева, яка спокійно пожертвувала своєю пра-пра…-правнучкою, щоб використати її тіло. І щодо цієї лінії крові Леді – а хто батько всіх цих дівчат? Королева ж народила дочку від когось, і це вже був не Темний Король. І мати Вілла – від кого вона народила двох дочок? Ладно Вілл як Reborn був непорочним зачаттям, можливо навіть, що ця вагітність взагалі була анормальною й протікала дуже швидко, бо чого б мати аж на восьмому місяці кинулася, що вона вагітна, і захотіла зробити аборт. Але потім вона народила двох дочок, просто від когось. Зрозуміло, чому вона вважала, що їй потрібно народити – бо коли в тебе росте Темний Король, потрібно вживати заходів, але це цікава поведінка для леді.

І на цьому фоні носіїв Добра, від яких сильно тхне Злом, постає Вілл – перенароджений Темний Король, який несе Добро і робить все, щоб зруйнувати злі плани свого колишнього Я, Сарсеана. І при цьому він хоче лише одного – щоб у нього повірили, йому не треба влада і підкорений світ. Боже, ця душероздираюча кінцівка другої книги, коли всі дізналися, що він Темний Король, і відвернулися від нього, всі – крім Джеймса, і Джеймс послідував за ним, і це було найбільше щастя для Вілла – а потім він побачив ошийник на Джеймсі і зрозумів, що Джеймс знову заколдований злими чарами Сарсеана. Однак мушу визнати, що хоча Сарсеан – це Зло чистої води, він надзвичайно захоплюючий і привабливий персонаж. Можливо, в третій книзі буде розкрито, як Королева убила його. Бо поки що зрозуміло лише те, що він знав, що його уб’ють, і підготував, щоб усі, хто йому потрібен, померли після його смерті. Дивно, чому Анхаріона убив кат, а не він убив сам себе, як це зробили солдати. Але однозначно, Анхаріон помер після Сарсеан, бо його поклали в його саркофаг… що означає, що тіло Сарсеана було похоронене, а не сплюндроване Королевою… але да, вона ж його любила. Боже, читаючи вперше другу книгу, я так боялася, щоб при розкопках палацу не відкопали той саркофаг.

Господи, коли ж буде третя книга.

Який цікавий тизер опублікувала агенція, що наймає масовку для зйомок «Фундації-4» в Празі.
Вони шукають тату-майстра, руки якого з’являться в кадрі замість рук актора, щоб зробити самому собі тату – звісно, фальшиве, на синтетичній шкірі.



Інтригуюче. Хто ж це з героїв і нащо він робить собі тату? Нащо – немає абсолютно ніяких натяків на події сюжету, а от хто – можна поміркувати. Кінцівка «Фундації-3» залишила стійке відчуття, що події «Фундації-4» будуть розгортатися через невеликий проміжок часу, тож ті герої, хто пережив кінцівку минулого сезону, з’являться в новому сезоні. Вимоги до тату-майстра: білий чоловік 35-40 років. Білий – це відкидає усіх героїв-любовників Гаал. 35-40 років – явно не Гарі, Торан-інфлюенсер більш молодий, Клеон – хммм, Брат День у виконанні Лі, ким би він не був, трохи старший, але можливо. Тільки нащо клону татуювати себе? Також можливо, що це буде робот, який прибуде з Землі або якого сконструюють із черепа, врятованого Клеоном 24.

Дата зйомок дуже тішить, робота кипить.

Господи помилуй, які стрьомні новини про сюжет «Полювання на Голлума».



В центрі сюжету буде, як молодий Страйдер-Арагорн їздить зі своїми дунедайнами-рейнджерами, шукаючи Голлума. Основна увага буде приділена відносинам між Арагорном і його рейнджерами. А сам Арагорн буде гострим на язик.
По-перше, який молодий Страйдер? Які молоді дунедайни, на роль яких шукають 30-річних акторів? Арагорну по книжці в цей період 70 років, тобто, він, канєшно, в силу своєї крові виглядає молодо, але немає відчутної різниці між 70 роками і 87 роками (його віком в LOTR). Плюс в книзі особливо підкреслено, яке важке життя вели рейнджери Півночі, так що навіть наймолодші з них мають виглядати зрілими й загартованими.
По-друге, базувати сюжет на дунедайнах-рейнджерах, яких викинули в трилогії LOTR – це жирно. Всю дунедайнську The Grey Company, а заодно і близнюків-синів Елронда, благополучно проігнорували в попередніх фільмах, а тепер вони зненацька з’являються «Здрааасьтє!»
По-третє, який нафіг саркастичний Арагорн. По книзі він – втілення благородства древніх, істинний король, який присвятив усе життя тому, щоб повернути свою корону. В трилогії LORT уже достатньо опопсили його образ і додали непотрібну фривольність, але навішувати на благородного короля-вигнанця ще й сарказм – це вже занадто.

І головний пиздець. Добре, що Арагорн зі своєю компанією рейнджерів приведе Голлума в Мірквуд. Але лякає те, що в сюжеті з’явиться female woodland sprite. Шо, блять? Єдиний канонічний woodland sprite – це Трандуїл. Нішу Трандуїла займе чергова недороблена ельфійка, нав’язаний студією жіночій персонаж, історія з Тауріель нічому не навчила? Чи історія Тауріель продовжується, і цей жіночий лісовий дух – це буде Тауріель, бо раніше ходили чутки, що вона може з’явитися в цьому фільмі.

А ще з самого початку казали, що в фільмі будуть абсолютно нові придумані герої і жіночій персонаж. От ми їх і маємо, якогось чи якихось видуманих дунедайнів виведуть на головні ролі.

Блять. Якщо звести всі чутки докупи, то виходить, що одна половина кіна буде про сльозоточивий життєвий шлях Голлума, а друга – про веселу компанію моложавих рейнджерів, які ведуть діалоги з потугою на дотепність, а навколо них скакає по деревах емансипована ельфійка з наміром залізти до когось у штани.
Їбала я таке кіно.
Єдине, що може врятувати цей фільм – це Трандуїл, але я вже не вірю, що він там з’явиться.
Зате точно будуть Фродо і Гендальф.

Новин нема, просто пара думок.

Попалися на очі фото з концерту Тілля в Ташкенті, Узбекистан. Цензура змусила всіх блядей на сцені одягтися пристойно. Бо нема чого пиздами світити в ісламський країні, де стандарти геть інші, ніж у Дубаї. От дивлюся й думаю: це ж як Тілль хоче задовольнити російську аудиторію, що згоден давати концерти в кожному кишлаку Середньої Азії, куди русня має вільний доступ, навіть за умови кастрації свого шоу - а шоу для Тілля святе. Однак тут справа не в особистих уподобаннях Тілля, а в грошах: будуть концерти в кишлаках розкуплені - Тілль буде там виступати хоч перед верблюдами.
І отут я маю визнати, що, попри свій підхід «гроші не пахнуть», Тілль викликає майже повагу. Бо йому потрібні гроші, потрібні прям зараз - він їх заробляє. Важкою працею. Не сидить жуючи соплі, чекаючи роками, поки Раммштайн роздуплиться зробити хоч щось.

Я з дивом дізналася, що восени мексиканці розпускали плітки, що Мексиканський ДВД вийде в грудні 2025. Мексиканці в своєму репертуарі: якщо є найменша вірогідність чогось, вони видають це як достовірний факт. Тепер мексиканці заявили, що реліз ДВД не відбувся через непорозуміння між Раммштайн і Юніверсал. І дата цього релізу наразі абсолютно невідома.
Як я писала раніше, згідно мого інсайду, Мексиканський ДВД не сподобався Ріхарду, і він його відклав. Можливо, справа не в музиці, а в контракті. Ріхарду багато чого може не сподобатись… йому буквально все може не сподобатись. Однак підсумок залишається незмінним: ДВД не вийде в найближчому майбутньому.

Зато вийдуть нові окуляри Раммштайн, зроблені якимись нонеймами.

Різдвяний Пауль, 26 грудня 2025 у Берліні. В амплуа папуги чи ще якогось птаха. У мене мозок закоротило від цієї шапки й кольору светра. Людина без комплексів, чо.
Тільки маю сказати, що зараз дуже поганий час для такого фото. Після ночі, коли русня розбомбила щось і дві області з двома містами-мільйонниками в повному блекауті, коли чотири сука років іде війна й краю їй не видно – німці впадають в дитинство і розгулюють у образі дурника по Берліну. Який, до речі, теж відгріб трохи тероризму русні. З таким інфантилізмом нічого хорошого не буде.
Якщо відволіктися від одягу, Пауль не виглядає щасливим. Мабуть, от що турбує мене з цим фото, не лише мій власний психічний стан. У Пауля ріжучий око контраст між веселим одягом і сумом в очах. Пауль не худенький і не виснажений, видно, зі здоров’ям у нього все гаразд, але на душі в нього щось важке гнітить.

Нарешті роздуплилася подивитися нове кіно з Лі Пейсом, де він грає головного злодія. “The Running Man” – це назва шоу, учасники якого мають вижити 30 днів, коли на них полюють мисливці. Оригінальне кіно “The Running Man” 1980-х зі Шварценеггером я не дивилася, так що порівнювати не можу й оригінал не впливає на моє судження, але кіно так собі, варте уваги лише заради Лі. Лі тут абсолютно вартий уваги.

Закладені в оригінальну книгу й перенесені в фільми сенси, що телевізор управляє людством, а головними потребами людства залишилися «хліба й видовищ», я благополучно проігнорувала, а кінцівка взагалі пройшла повз моєї свідомості. Після того, як убили героя Лі, мені стало глибоко похер, що там станеться з головним героєм і як він відомститься продюсерам шоу. Головний герой мені також похер, він взагалі не зачепив. Гіперагресивний характер дисбалансує з доволі смазливою фізіономією, а занадто накачане в спортзалі тіло не стикується з образом безробітного бідняка. Якесь припадочне воно.

Лі тут головний мисливець. І Боже, як же він підходить на цю роль. З його зростом і статурою, лаконічними жестами. Його обличчя закрите маскою, у нього немає міміки – але він пречудово компенсує міміку рухами. Як він аплодує, коли головний герой намагається врятуватися, як він посилає йому повітряний поцілунок… Боже, кожен жест і рух Лі – це шедевр. Лише одне вибивається з образу – голос. Бездушний вбивця-мисливець має мати беземоційний плаский голос. Лі свої фрази починає говорити таким голосом, спеціально робить його нижчим, але під кінець збивається на свої типові інтонації, які буквально ласкають. Майже весь фільм Лі носить маску, яка робить образ головного мисливця таємничим, а коли він наприкінці фільму знімає її – одночасно з його обличчям відкривається його внутрішнє Я. Маска не лише для того, щоб тримати інтригу головного мисливця для шоу – обличчя Евана вкрите шрамами від опіків. Колись він теж був учасником цього шоу, на якого полювали – але переміг мисливців і сам очолив полювання. Після того, як його сім’ю катували на його очах і вбили його душу. А тепер продюсер шоу вирішив позбавитися його і замінити новим мисливцем. Я до останнього сподівалася, що Еван і головний герой порозуміються й втечуть разом, але чуда не сталося, Евана убили. Дивитися це я не змогла, перемотала.



Ще так сталося, що буквально вчора я дочитала книжку, головний герой якої має ім’я Еван, ріст 6 футів 5 дюймів і є мисливцем – правда, на емпатів, а сам він фізично втратив здатність мати почуття. Я коли читала, то уявляла його як Лі – а тут Еван з “The Running Man” в точності відповідає Евану з Sugar & Vise серії. Ще й закінчилася книжка дуже погано – агентства, на які служив Еван, оголосили на нього полювання, а його брат і партнер перетворилися на монстрів. Важкий кінець, а наступна книга цієї серії вийде лише влітку, і воно мені аж вночі снилося, всі ці переживання. І тут сьогодні отака візуалізація Евана, яка також погано закінчилася.

Фух, написала, трохи попустило.

Сімейство Круспе знову зустрічає новий рік у Норвегії на гірськолижному курорті папи норвежки. От полюбилися Ріхарду лижі, хоча минулої весни у нього загострилася проблема з коліном, йому навіть дренаж ставили. Видно, поздоровішав за літо.
Мабуть, зараз лише в Альпах і Скандинавії є сніг, у нас у Карпатах сезон не відкрився. У минулому році в Норвегію Круспе їздили в лютому, а новий рік зустрічали в Сербії. Хз, зараз пропав сербський сніг чи сербська подружка.
А синочок геть відбився від папи, не з веселою компанію. Він навіть у Берліні не обідає з папою, на відміну від інших дітей.