https://spadok.org.ua/mova-i-pysemnist/davni-imena-kimeriytsiv-skifiv-sarmativПодаємо уривок з праці Станіслава Власова "Український іменослов".
У ній автор зібрав більше 2500 тисяч історично відомих імен українців, предків українського народу та інших, що брали участь у його етногенезі. Книга також містить тлумачення імен, інформацію про багатьох їхніх носіїв. Дослідження цінне історичними, етнографічними та культурологічними відомостями.
Імена кімерійців, скитів, сарматів та деяких народів споріднених з ними
Кімерійці - перший з народів на теренах України, що згадується у писемних джерелах. У своєму епосі "Одісея" Гомер пише: "Там кімерійці живуть, їхнє місто та й ціле їхнє царство хмарами вкутані вічно й туманом, бо яснеє сонце не поглядає на той край гарячим промінням ніколи". Давньогрецький поет-трагік Есхіл у коментарях до своєї трагедії "Прикутий Прометей" повідомляє: "Ти прийдеш на Кімерійський перешийок на найвужчих вратах озера, тобто Меотійського (Азовського моря - прим. авт.). Понт має Кімерійський Боспор, який є доповненням Меотійського озера". Геродот у V ст. до н. е. пише: "І тепер ще є у Скитії Кімерійські стіни, є Кімерійські переправи, ще є й область, яка має назву Кімерія, є і так званий Кімерійський Боспор".
Імена кімерійців, зафіксовані в історичних джерелах (напр. Шандакшатра), свідчить про їхнє індоіранське походження. Більшість українських істориків вважають, що кімерійці виокремилися з племен зрубної культури у 1600 - 1500 рр. до н. е.
З історії відомі напади кімерійців на Лідію, грецьке місто Мілет, держави Урарту й Асирію у VIII - VII ст. до н. е.
Існує багато думок щодо походження назви "кімерійці". Наприклад, асирійське "gimiri" та осетинське "gumirita" означає "велетень", груз. "gmiri" - "герой". Або, кімерійці - це "чорноморські" (від давньоарійського "кір" - чорний, "мор" - море).
Кімерійці винайшли горн (гончарну піч) і оволоділи виготовленням сталі, ставши майстрами залізоробного і ковальського мистецтва. Перші з причорноморських степових мешканців перейшли від осілого до кочового скотарства. Серед особливостей духовної культури кімерійців можна відзначити обряд поховання у курганах. Разом із покійним у могилу клали зброю, кінську збрую, посуд, прикраси тощо. Це свідчить про віру кімерійців у потойбічне життя. На курганах встановлювали (антропоморфні) людиноподібні статуї. Численні жіночі статуетки, знайдені у курганах, можуть свідчити про культ Богині-Матері.
Занепад держави кімерійців, за Геродотом, відбувся у результаті війни між провідною верствою та простим народом. Як наслідок, країна була спустошена, і її у VII ст. до н.е. зайняли скити. Скити з кімерійцями були двома близько спорідненими ірано-арійськими племенами. Слід додати також, що самі скити вважали себе автохтонами в Україні (свідчення Геродота).
***
Скити - загальна назва населення Північного Причорномор'я. Їхня мова належить до північноіранської мовної групи індоєвропейських мов, тобто є іраноарійським діалектом. Самі скити називали себе сколотами (за ім'ям царя Сколота), а перси називали їх саками. Скити були родичами сарматів, массагетів.
Основна територія розселення скитів - степи між Дунаєм і Доном, включаючи степовий Крим і терени Північного Причорномор'я. Скити поділялися на декілька великих племен. Головними були царські скити (скити-паралати), крім них, відомі скити-кочовики (у степу) та скити-орачі (у степовій і лісовій частинах України).
З давнини існують декілька "родовідних" легенд, що пояснюють походження скитів. Серед них є міт про народжену Землею Змієногу Діву, у якої з Зевсом був син на ім'я Скит (Скіф), від якого пішли усі скити. Друга легенда відома від Геродота. У скитів був прабатько Таргітай, народжений від шлюбу Зевса та Змієногої Богині. У Таргітая було три сини - Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай. За їхнього часу Бог кинув на Землю Золоті Дари : Рало з Ярмом, Сокиру та Чашу (які, на нашу думку, символізували три стани суспільства відповідно - орачів, воїнів і жерців-правителів - прим. авт.). Вони дісталися наймолодшому братові Колаксаю, від якого вели свій рід царські скити. Від Ліпоксая походили плем'я скитів-авхатів, а від Арпоксая - катіари і траспії.
З 70-х рр. VII ст. до н. е. скити підкорили Мідію, Сирію, Палестину та володарювали у Передній Азії. Іншою значною подією в історії Скитії була скито-перська війна бл. 514-512 рр. до н. е., що закінчилася блискучою перемогою скитів на чолі з царем Ідантирсом над перськими військами царя Дарія І.
У VI ст. до н. е. цар Атей об'єднав Скитію від Азовського моря до Дунаю. Через сутички з сарматами наприкінці ІІІ ст. до н. е. столиця держави скитів була перенесена до Криму, де виникло місто Неаполь (Новгород) Скитський. У Криму Скитське царство досягло найвищого розквіту при царях Скілурі та Палаку.
У скитів був пантеон із семи Богів, серед яких вони найбільше вшановували Табіті - Богиню-Мати, охоронницю домашнього вогнища. Серед вищих Богів були також Папай та Апі - Батько-Небо та Мати-Земля. Скити також поклонялися Гойтосіру (Богу-Сонцю), Арімаспі (Божеству Рода), Аресу (Богу війни).
Серед художніх виробів, знайдених у похованнях скитів, найбільш визначними є предмети, декоровані у звіриному стилі (зброя, жіночі прикраси тощо). Разом із зображеннями тварин (оленя, хижих птахів, фантастичних тварин та ін.) на них зустрічаються сцени боротьби звірів. Рельєфні зображення робили за допомогою ковки, чеканки, лиття та різьблення, найчастіше з золота, срібла, бронзи. Ці образи співвідносилися з тотемами-предками і, можливо, представляли злих і добрих духів, грали роль магічних оберегів. Існували й кам'яні статуїї-зображення скитів-воїнів, які встановлювали на курганах.
Скитське царство з центром у Криму проіснувало до 2-ї пол. ІІІ ст. і було знищене готами. Скити втратили етнічну виразність та розчинилися серед інших народів Північного Причорномор'я.
***
Сармати - споріднений зі скитами народ, що панував у степах України після занепаду Скитської держави. Античний географ Клавдій Птоломей у ІІ ст. до н. е. називав понад сотню (!) сарматських племен, серед яких найзначнішими були алани, роксолани, язиги, аорси, сіраки, аріаки, масаґети тощо. За Страбоном, всі вони називаються сармати, за Ефором - сірмати, за Плінієм Старшим - савромати.
Землі роксоланів простягалися від пониззя Дону до Дунаю і до Прута. Одночасно з роксоланами в Північному Причорномор'ї жили царські язиґи, як провідний стан воїнів. З сер. І ст. н. е. на теренах Україні з'явилися аорси (або амаксобії - "ті, що живуть на возах"). За Плінієм Старшим, аорси жили біля Меотиди (Азовського моря), а алани - жителі причорноморських степів.
За Геродотом, сармати походили від амазонок, що взяли шлюб зі скитськими чоловіками. Звідси одна з версій походження назви "сармати" - від "сар" (цариця) і "мати", тобто сармати - "нащадки жінок-цариць" (амазонок). Про войовничість сарматських жінок свідчать стародавні історики (див. жін. ім'я Амага - прим. авт.).
На початку І ст. сармати не раз здійснювали напади на Римську імперію, про що згадують античні автори.
Культура сарматів була дуже близька до культури скитів. Археологами знайдені колеса сарматських возів, які мають 12 і 14 спиць. У похованнях сарматів знайдена зброя, зокрема мечі, що символізувало поклоніння Божеству війни (пор. скитський культ Ареса - Бога війни), також знайдені келихи - ознаки жрецького стану.
Сарматські ремесла: зброярство, лимарство, ткацтво, обробка шкіри, гончарство. Останнє досягло неабияких вершин, про що свідчить знайдений у сарматських могильниках численний глиняний посуд.
Поселення сарматів в Україні не знайдені, наявні лише кургани, що свідчить про кочовий спосіб життя сарматів.
У розділі "Імена кімерійців, скитів, сарматів та деяких народів, споріднених із ними" є три імені кімерійських вождів, відомі з історичних джерел, - Лагдаміс (Тугдамме), Теушпа та Шандакшатра. Одне жіноче кімерійське ім'я - Амага.
Скитських імен - 36 (41 - з варіантами написання чи вимови) чоловічих, 5 - жіночих. Слід зазначити, що у давньогрецьких джерелах на означення скитів греки часто вживали назву гіпербореї, тому для передання оригінальності повідомлень ми інколи вживаємо цю назву стосовно скитських імен та їхніх носіїв.
Незважаючи на те, що деякі імена скитів - виразно грецького походження з погляду написання, і вимови, ми однак подаємо їх, бо греки часто перекручували скитські імена, і вони набували грецьких ознак (через додавання грецьких закінчень або пристосування до фонетичних особливостей грецької мови).
Відоме одне ім'я роксолан - Тасій (цар роксолан бл. ІІ ст. до н. е.). Серед жіночих імен одне (Амага) - кімерійське і одне (Томирис) - масаґетське (народу дербиків).
Використана література до передмови: Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. - К., 1983; Ильинская В. А. Киммерийцы, скифы, сарматы // История Украинской ССР. Т. 1. - К., 1981. - С. 136-137; Лозко Г. Етнологія України. - К., 2001; Палій О. Ключ до історії України. - К., 2003; Тереножкин А. И. Киммерийцы. - К., 1976.
Чоловічі імена
Абаріс - Грец. вимова скитського імені (закінчення "-іс" - типове для грецької мови).
Абаріс - згад. грец. авторами Платоном, Плутархом, Порфирієм, Ямвліхом. Його діяльність датують VIII ст. до н. е. Існують легенди, що Абаріс та Аристей (його соратник) навчали греків нових культурних цінностей - музики, філософії, мистецтва, написання поем, гімнів. Їм також приписують будівництво Дельфійського храму на о. Делос. Досить часто в грецькій мітології Абаріса зображали напівлегендарним чаклуном та знахарем, пророком Апполона.
Аґара - "Провідник; погонич". Індоєвроп. корінь "аґ" означає "вести", похідне від нього "аґро" - "поле" або "місце, куди приводять скот; паша" (пор. лат. ager - "власність, поле").
Аґара - володар скитських племен, які мешкали у Східному Криму (ІІІ-ІІ ст. до н. е.).
У володінні царських скитів також була земля Аґарія, де були річка Аґара та Аґарський мис (тепер - річка Берда та Бердянська коса у Запорізькій обл.).
Аґатірс (Аґафірс) - "Провідник тірсів (?)". За скитською легендою - син Геракла і Змієногої Богині, дочки Бористена - Дніпра. Родоначальник скитського племені аґатірсів.
Амізок - Ім'я скита, про якого згадує Лукіан Самосатський (ІІ ст.) у своєму діалозі "Токсаріс, або дружба". Були два скити-побратими Амізок і Дандаміс, на плем'я яких напали вороги та взяли у полон Амізока. Коли Дандаміс схотів визволити чи викупити з полону свого побратима, то вождь ворожого племені зажадав більшого від нього. Коли скит відповів, що все, що він мав, він уже віддав, йому запропонували віддати за вірного товариша власне око. Данадаміс, недовго думаючи, виколов собі око. Вражені самопожертвою скитського воїна, вороги звільнили Амізока, і побратими повернулися додому.
Анахарсіс - Грец. вимова імені скитського мудреця (жив бл. 638 - 559 рр. до н.е.). Л. Силенко у праці "Мага Віра" тлумачить ім'я Анахарсіс як перекручене греками "Анакара", тобто "Некараний, благородний" [ 1326]. Закінчення -іс - типове для грецької мови.
Відомості про нього містяться у творах багатьох давньогрецьких авторів (Геродот та ін.). Син скитського царя Гнура. Багато подорожував по різних країнах, зокрема по Греції, жив у Атенах, куди прибув зовсім молодим бл. 594 р. до н.е.
Кажуть, що одразу після приїзду він пішов до вже знаменитого на той час мудреця Солона - передав через слуг, що прийшов до нього познайомитися та потоваришувати. Солон через слуг відповів, що друзів шукають на батьківщині. На що Анахарсіс промовив: "Солон якраз на батьківщині, чому б йому не знайти друга?" Почувши таку відповідь, Солон одразу ж вийшов до гостя. Дуже скоро Анахарсіс став відомий громадянам Атен як блискучий промовець та розумний співрозмовник. В Атенах навіть з'явилася примовка: "Каже, як скит" - так говорили про кмітливих промовців, які мали гострий розум. Історії відомі декілька афоризмів Анахарсіса: "Ринок - узаконене місце беззаконня"; "Найбільш безпечним кораблем є той, якого витягли на берег", "Будь-яка виноградна лоза дає три кетяги: насолоди, сп'яніння та огиди" .
Ознайомившись із традиціями і віруваннями греків, захопився урочистими святами на честь богині Гери, охоронниці шлюбу й подружнього кохання. Повернувшись до Скитії, спробував запровадити цей звичай на своїй Батьківщині. Під час проведення такого свята, яке Анахарсіс влаштував удома, був убитий з лука царем Савлієм (братом Анахарсіса) за спробу запровадити чужинські традиції. Деякі дослідники вважають, Анахарсіса винахідником тліючого трута, двозубого якоря тощо.
Аріант - "Арій". Цар скитів. Щоб порахувати кількість скитського населення, Аріант наказав кожному принести по наконечнику стріли. Наконечників виявилося так багато, що ніхто не міг порахувати їх. Тоді цар наказав переплавити їх і виготовити величний пам'ятник - ритуальний казан для святилища в місцевості Ексампей. За словами Геродота, цей казан в шість разів перевершував бачений ним у Греції ритуальний посуд. Казан уміщував 600 амфор священного напою (цей об'єм дорівнює приблизно 15667 літрів або15667 кубічні метри - прим. авт.). Вважають, що ця місцевість розташована на сучасній Миколаївщині, поблизу річки Мертвовод (шлях, яким відправляли скитських царів до місць вічного спочинку).
Аріапіт - "Батько; Володар; Провідник аріїв". Цар скитів. Батько Скіла. Також Ар'япит, Аріапейт, Аріапіф.
Арістей - "Благородний" (пор. санскр. "ар'я" - "благородний; арій"; гр. "арістос" - "благородний; шляхетний" (аристократ).
Арістей - скитський будівничий, якому Плутарх приписує будівництво храму Діви Спасіння (Кори) у Лакедемонії. Геродот вважає його автором твору "Арімаспея", а Страбон - учителем Гомера.
Арпоксай - "Володар глибин". Другий син Таргітая, брат Ліпоксая та Колаксая. Можна порівняти з осетинським "арф"- "глибина, глибокий". Частина "арп (апр)" може також входити до назви Дніпра (Дан-апр; Данапріс у грец. авторів). Отже, назва Дніпро може означати "ріка (вода) глибока".
Атей - „Провідник; той, хто веде; батько". Індоєвроп. корінь "ат" - це "іти", "атто" - "батько, отець" (пор. лат. atta - батько).
Скитський цар IV ст. до н.е. Страбон повідомляє, що Атей зосереджував у своїх руках владу над більшістю скитських племен Північного Причорномор'я. За його правління землі Скитії простягалися від Дону до фракійських племен на Дунаї. Карбував власну монету, на якій був зображений сам цар, що, верхи на коні стріляє з лука. Вів війну проти царя Македонії Філіппа ІІ, в ході якої і загинув у віці 90 років [ 42].
Гелон - Грец. вимова скит. імені. Вірогідно, Гелон - мешканець Голуні на р. Ворсклі, притоці Дніпра. Голунь - 2800 р. тому найбільше поселення праслов'ян і скитів-гелонів. Це надзвичайно велике укріплення займало площу близько 40 кв.км, а загальна довжина його валів перевищувала 30 км. Це місто було відоме Геродотові під назвою Гелон. Імовірно, що назва Голуні-Гелона збереглася у назві Глинська, середньовічного міста, яке межувало з південним краєм Більського городища.
Гнур - Можливо, означає "який гне"; або "гнучкий".
Скитський цар. Батько мудреця Анахарсіса.
Дандаміс - "Данда" (давньоарійське) - "кий; посох; жезл; булава" - символи влади.
Ім'я скита, який заради свого побратима Амізока виколов собі око, звільнивши його з полону. Див. Амізок.
Замолксіс - Значення поки що не встановлене. Грец. вимова (закінчення "-іс" - типове для грецької мови) імені скитського мудреця VI ст. до н. е., якого згадують Геродот та Страбон (Страбон. VII; Геродот. IV). Його діяльність пов'язана з релігійним культом, запровадженим Пітагором. Існують припущення, що він був рабом у Пітагора на острові Самос, а коли став вільним, то почав проповідувати вегетаріанство та безсмертя серед скитів. Пізніше його вважали Богом, що забороняв вино та розкіш. Розповіді про його життя є часто неправдоподібними.
Зет - Значення поки що не встановлене. Гіпербореєць-скит, який брав участь у поході аргонавтів. У грецькій мітології син бога північного вітру Борея та Орейфії. Див. також Калаід.
Ідантирс - Значення невідоме. У VI ст. н. е. царем скитів був Ідантирс. На його долю випала найславніша перемога в історії скитів. Під його керівництвом скити вигнали зі своєї землі та практично знищили непереможне військо перського царя Дарія Великого. Див. також Дантур.
Інісмей - Значення поки що не встановлене. У І ст. н. е. Скитія була близька до загибелі. Цар Інісмей був останнім, хто утримував державу від повного розпаду. Інісмеєві вдалося приборкати ворогів і навіть дещо розширити землі Скитії та утримати в країні лад.
Ішпакай - Володар скитського царства у Малій Азії. Вбитий у 70-х рр.VІІ ст. до н.е. Можливо, спотворене "Успокой".
Калаід - Значення поки що не встановлене. Гіпербореєць-скит, який брав участь у поході аргонавтів. У грецькій міфології син бога північного вітру Борея та Орейфії. Див. також Зет.
Колаксай (Колоксай; Коло-ксай) - "Сонце-Цар" (від "кола" (коло) - "коло, сонце, небо"; "ксай" - "цар, володар, князь, кошовий". Перший цар скитів, родоначальник народу сколотів. Третій син Таргітая, молодший брат Липоксая та Арпоксая.
Лагдаміс - Значення невідоме. Грец. вимова імені кімерійського царя, що звоював Лідію 654 р. до н.е. Інше його ім'я - Тугдамме. Можливо, що Лагдаміс - це спотворене "Лагодум".
Липоксай (Ліпоксай; Липо-ксай) - "Володар гір". Перший син скитського першопредка Таргітая, старший брат Арпоксая та Колаксая. "Липа (Рипа)" - "гора".
Рипейські гори, за свідченнями античних авторів, були у землі скитів. В арійській традиції - священні гори.
Мадій - Можливо, ім'я означає "медовий". Син скитського царя Прототія (Партатуа). Цар скитів кінця VII ст. до н. е., що прославився своїми великими походами по Азії, брав данину з підкорених народів. Створив першу скитську державу на захоплених землях передньої Азії. Пішов завойовувати Єгипет, та цар Псаметіх приніс скитам великі дари і умовив їх не йти далі вглиб країни. Цар Мадій завдав нищівної поразки кімерійцям, розбив військо мідійського царя Кіаксара, яке вважалося непереможним. Скити також захопили та пограбували столицю Ассирії Ніневію. Мадій був при владі 28 років.
Медосак - "Медовий сак (скит)". Цар сарматів. Чоловік цариці сарматів Амаги. Згад. Геродотом (V ст. до н.е.) [ 57].
Октамасад - "Восьмибожний; який шанує вісім Богів". "Окта" - це "вісім" (пор. грец. "октава"), "Масад" - "Божество" (пор. іраноарійське Агура Мазда (Мазад, Масад) - "Світлий Бог").
Можна порівняти з ім'ям скитського Бога Тагимасад, де Таг (Даг) - "світло; вогонь; день; сонце", Масад - "Бог", тобто "Сонце-Бог" (Дажбог).
Октамасад (V ст.) - скитський цар, брат царя Скіла. Коли скити побачили, що Скіл справляє обряд на честь грецького Бога Вакха (Вакхічну містерію), вони повстали проти Скіла, і він втік до Фракії. Октамасад був обраний царем. Він виміняв одного фракійського полоненого на свого брата Скіла, якого одразу обезглавив. Так скити карали зрадників.
Олен - "Олень". Ім'я скитського співця в Дельфійському храмі Аполлона на о. Делос, згадане Плутархом, Геродотом [Кн. IV, 35]. Олен, за твердженням делоської поетеси Бойо, "був першим пророком Бога і першим вимовляв пророцтва у гекзаметрах".
Пал - "Воїн; захисник". У санскриті "пал; палак" означає "воїн; захисник; охоронець; правитель; цар". У праіндоєвроп. мові "плак" також означає "ударяти; бити" [ 1535]. Пор. слова "полк; полковник; паланка (військовий козацький округ); палиця (первісна зброя)", імена Ярополк, Святополк, назва пізньоскитської столиці - Палакій (тепер - м.Симферопіль у Криму).
Пал - син Скита. За Діодором Сіцілійським, від Пала походить скитське плем'я палів (воїнів; захисників).
Палак - "Воїн; захисник". Палак - син скитського царя Скілура (ІІ ст. до н.е.), у 110 р. до н.е. зазнав поразки від Діофанта - полководця понтійського царя Митридата IV Євпатора.
Прототій - "Прабатько; пратато" (ассірійською - Партатуа). Цар скитів, син царя Ішпакая, володарював з 70-х рр. VII ст. до н.е. Б. Рибаков припускав, що Прототій - це спотворене Переп'ят (Перепет), вождь сколотів.
Савлій (Савл; Саул) - "Сонячний". Праіндоєвроп. "савел" (sawel) означає "сонце". Ім'я було запозичене народами Близького Сходу, у євреїв Савл (Саул; Савелій) стало означати "бажаний; благий; добрий". Зі словами "Савел; Суол" пов'язані лат. sol - сонце; англ. South; Sun - "південь; сонце" [1537).
Савлій - скитський цар.
Савмак - "Сонячносильний; який має сонячну владу; сонячний воїн; Сонячний". Ім'я складається з двох індоєвроп. основ: "Сав" (Saw) - сонце та "маґ" (magh), що має два значення: "бути здібним, мати силу" та "битися" [1527, 1537].
Савмак (грец. Saumakoz) - керівник повстання скитів на території Боспорського царства в 108-107 рр. до н.е. Ймовірно, виріс при дворі боспорських скитів, рабів та міської бідноти. Приводом до повстання стала угода між Перісадом V та Митридатом VI Євпатором про передання влади над Боспорським царством цареві Понту. Метою повстання було змінити невигідне становище боспорських скитів за умови передачі влади чужому цареві на краще. Повстанці вбили Перісада, вигнали з міста понтійського полководця Діофанта, який перебував тут з дипломатичною місією, та проголосили Савмака царем. Невдовзі Пантікапей, Феодосія, а також вся територія Боспору у Східному Криму опинилися в руках повсталих.
Повстання придушили понтійські війська під командуванням Діофанта. Савмак був схоплений, відправлений у Понт і там страчений.
Відомі срібні монети цього часу із зображенням голови Геліоса і початковими буквами імені Савмак [705-706].
Сайтафарн - Ім'я царя сарматського племені сайів - "царських сарматів". Ім'я царя, на думку лінґвістів, походить з іранського "сай" - назва народу сайів і "фарн" - "щастя, талан, сила", що загалом може означати "щастя сайів" [за Г. Лозко. Етнологія України. К., 2001. - С.141].
Скіл - Можливо, означає "сокіл".
Скіл - скитський володар V ст. до н.е., син царя Аріапейта. Його мати істріянка (гречанка) навчила його грецьких звичаїв та мови, і хоча він жив серед скитів, але таємно мав окремий палац у місті Ольвії з розкішним подвір'ям, де були статуї сфінксів. В Ольвії у Скіла була жінка-гречанка, до якої приходив і жив у неї місяцями.
За переданням, під час участі Скіла у вакхічній містерії Діоніса Бог ударив блискавкою в його палац. Але це не спинило володаря, і він продовжував святкувати. Тут його побачили скити та вирішили сповістити про зрадника. Згодом Скіла було страчено за зраду рідних звичаъв. Про це розповів Геродот (сучасник Скіла) у V ст. до н.е..
Скілур - Деякі дослідники вважають, що ім'я складене з двох частин, як це часто фіксується в індо-іраноарійських народів; також відомо, що іранська частка "ур" означає "блискучий".
Водночас на сьогодні на всьому колишньому скитському ареалі від Київщини до Херсонщини знайдено численні золоті зображення соколів. Вони часто зроблені таким чином, аби їх можна було чіпляти на жердини. Вірогідно, що ці зображення використовувалися під час обрядів. Сокіл, судячи з численних зображень, був священним птахом скитів і представляв верховних Богів. Тому ім'я Скіл цілком імовірно означає "сокіл".
Це значить, що й сама назва скитів - "сколоти" - може бути виведена від цього спільного тотемного птаха. Інші версії походження назви "сколоти", а також, можливо, імені Скіл див. статтю до імені Сколот.
Скілур - скитський цар ІІ ст. до н.е. Відомий з повідомлень Страбона і Плутарха. За його правління Скитське царство включало землі у пониззі Південного Богу (Бугу) і Дніпра та степовий Крим. Захопив володіння Херсонес у західному Криму (Керкінітіду, Прекрасну гавань та ін.) і підкорив Ольвію, в якій карбував власну монету. Прагнув заволодіти морськими портами, щоб безперешкодно брати участь у морській торгівлі. За Скілура Скитське царство досягло найбільшого розквіту. Столицею держави був Неаполь (Новгород) Скитський (тепер - поблизу Симферополя у Криму).
Скілур уклав військовий союз із сарматським племенем роксоланів. Помер під час війни скитів з Митридатом VІ Євпатором, яку продовжив його син Палак. Ця війна закінчилась поразкою скитів бл. 108-107 рр. до н.е. [ 764].
Нам відомі згадки про трьох Скілурів: цар Скілур, засновник Неаполя (Новгорода) скитського з ІІІ ст. до. н.е.; цар Скілур 130-120 рр. до н.е.; цар Скілур 120-110 рр. до н.е.
Сколот - Сколот - мітичний родоначальник скитів.
Сколоти - самоназва скитів.
Є три основні версії походження (тлумачення) назви та імені Сколот.
- Перша полягає в тому, що праіндоєвроп. корінь "скел" ("скіл") означає "сікти; різати" [ 1539]. Таким чином ім'я Сколот може означати "який січе; січовик". Тут можна порівняти іншу самоназву скитів - "саки" (також від дієслова "сікти").
- Друга версія пояснює назву народу сколоти та ім'я Сколот як "мисливці"; "мисливець". Пор."сколотити" - "зігнати звірів докупи", або вислів "сколочена вода".
- Третя тлумачить "сколот" як "сородич" (від санскр. "сакулья" - "співроди; племена, пов'язані родинністю"). Тобто сколоти (скити) - це "споріднені скитські роди".
Скопасій - "Який пасе скот; скотар; скит". Ім'я скитського воєначальника, який брав участь у війні з перськими військами Дарія.
Спарганиз - Ім'я сина цариці масаґетів Томирис. Можливо, це спотворене греками Сварганис (від давнього арійського "сварга" - "небо").
Таргітай - "Який сильно, могутньо б'є, наступає; могутній та переможний; сильно натхненний; успішний" (від санскр. "тара" - "сильно; могутньо" та "гіта; гатга" -"бити; наступати; перемагати").
Ім'я легендарного Прабатька скитів та слов'ян. Про Таргітая оповідає Геродот у своїй "Історії". Скити розповіли грецькому історикові про своє походження від Таргітая - першого мешканця їхньої землі. У Таргітая було три сини: Липоксай, Арпоксай та Колаксай, від яких походили різні скитські роди (племена). Батьками Таргітая були Зевс і дочка Бористена-Дніпра, яку називають Змієногою Богинею.
У слов'янських казках Таргітай згаданий під ім'ям Тарха Тарховича.
З іменем Таргітая пов'язана назва Трахтемирів (тепер - село Канівського р-ну Черкаської обл.). Трахтемирів (Тархтемирів, Таргітай-мирів) - серце скитської землі: на більш ніж 200-гектарному Трахтемирівському городищі на березі Дніпра знаходилося одне з головних святилищ скитів (орачів-праслов'ян). За священним переданням, саме тут Бог скинув з неба нашому народові Золоті Дари: Рало з Ярмом, Священну Чашу та Двосічну Сокиру.
Трахтемирів - один з перших політичних осередків українського козацтва XVI-XVII ст..
Тасій - Значення поки що не встановлене. Ім'я царя роксолан (бл.ІІ ст. до н.е.).
Токсаріс - Грец. вимова імені скитського мудреця VI ст. до н.е. Значення повністю невідоме, але в імені присутнє "сар", що означає "сонце" (звідси - "цар"), а закінчення "-іс" - типове для грецької мови.
Токсаріс згад. поруч із іншими скитськими мудрецями: Замолкісом, Анахарсісом, Абарісом, що прибули до Давньої Греції (за Стратоном і Геродотом). Існують перекази, що він прибув до Еллади раніше за Анахарсіса, але, на відміну від свого наступника, не походив із знатного роду. Токсаріс належав до т. зв. "восьминогих", тобто власників пари биків та одного воза. Токсаріс не повернувся до Скитії, а помер в Атенах. Невдовзі він був визнаний героєм, атеняни навіть приносили йому жертви як іноземному Лікарю, - це ім'я він одержав, коли був визнаний героєм.
Теушпа - Значення невідоме. Ім'я кімерійського царя.
Фарзой - Значення невідоме. Скитський цар.
У І ст. н. е. становище скитів погіршилося: вороги витіснили їх у Таврію (Крим). З приходом до влади царя Фарзоя вони здобули декілька блискучих перемог та знову підпорядкували собі Ольвію. Спеціально для Фарзоя в Ольвії із золота карбували нові скитські монети з профілем царя.
Шандакшатра - Ім'я-титул. Має у своєму складі "кшатра" ("кшара"), що означає "цар; проводир; володар".
Шандакшатра - кімерійський цар.
Ерісіхтон - Значення невідоме. Грец. вимова скитського імені або його переклад.
Гіпербореєць-скит, якому грецький історик Плутарх приписує спорудження дерев'яної статуї Аполлона на о. Делос. Інший історик, Павсаній повідомляє, що в Пасіях є пам'ятник Ерісіхтона, який нібито загинув під час зворотного плавання після священного посольства на о Делос.
Жіночі імена
Амага - Значення невідоме. Ім'я сарматської цариці. Автор І ст. н. е. Полієн передає легенду про неї. Чоловік Амаги цар Медосак був схильний до вживання хмільного меду (пор. його ім'я), через що занедбав державні справи. Амага "сама розставляла по всій країні гарнізони, відбивала напади ворогів та допомагала сусідам, яких ображали".
Арга - "Яра" (?). Геродот називає двох дочок гіпербореїв Аргу та Опіду, які прибули колись зі Скитії на о. Делос, щоб принести священні дари в святиню Артеміди. За часів Геродота могили цих скитських дів знаходилися за храмом Артеміди, а делоські жінки щороку на честь Арги та Опіди збирали дари Богині й співали гімни, які склав Олень.
Гіпероха - Значення невідоме. Ім'я гіперборейської дівчини (скитянки), яка разом з подругою Лаодікою несла священні дарунки, загорнуті у пшеничну солому, до храму Артеміди на о. Делос. Див. також жін. імена Арга та Опіда.
Лаодіка - Можливо, це - перекручене Геродотом ім'я Лагодіка (від Лади) або Ладоока. Ім'я скитської дівчини, яка несла священні дари, загорнуті у пшеничну солому, до храму Артеміди на острові Делос.
Опіда - Значення поки що не встановлене. Ім'я скитянки, що принесла Священні дари до храму Артеміди на острові Делос. Див. жін. ім'я Арга.
Опоя - "Яка напоює, тамує спрагу". Ім'я скитянки, жінки скитського царя Аріапейта.
Томирис - Цариця народу дербиків (VI ст. до н.е.), що належали до скитського племені массагетів у Центральній Азії. За Геродотом, Кир Великий, засновник Перської імперії, загинув у битві з нею.
Підкоривши плодючий Південь, Кир вирішив узяти під свою владу вільні племена, які мешкали у північній частині середньої Азії, по обидва боки Каспійського моря. Насамперед Кир почав бойові дії проти массагетів (народу, спорідненого зі скитами), що жили за р. Яксартом (тепер - р. Сир-Дарья). Причиною цієї війни була відмова, яку одержав Кир від цариці массагетів Томириси, коли він захотів одружитися на ній. Кир, перейшовши Яксарт, заманив у засідку массагетське військо та наніс йому важку поразку, при цьому він знищив декілька тисяч людей та ще більше захопив у полон. Серед полонених був син Томирис - Спарганиз. Він не захотів терпіти таку ганьбу та просив царя звільнити його від пут; але як тільки їх скинули з нього, він одразу ж покінчив із собою. Через загибель сина цариця Томирис була у розпачі. Вона звернулася до свого народу та інших скитів, зібрала нове величезне військо та пішла супроти Кира.
Битва відбулася у 529 р. до н. е. Як свідчить Геродот, вона була найжорстокішою з усіх, що колись були між народами. Вбиті тисячами встеляли землю, - врешті-решт перси були розбиті, й сам Кир, до того часу непереможний, загинув. Коли знайшли тіло царя, розлючена Томирис наказала відрубати йому голову і кинула її у шкіряний міх, наповнений людською кров'ю, аби ненажерливий завойовник зміг досхочу напитися її [Геродот.1. 214].
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
