Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 570 642 сторінки, 138 371 книжок, творів, документів та інших текстів, 1979 авторів та авторок.

Календар

10 вересня

1797 — померла Мері Волстонкрафт, британська письменниця, філософ і феміністка
1854 — народився Шарль Сеньобос, французький історик
1860 — народився Володимир Коцовський, український галицький літературознавець, філолог, письменник, перекладач, педагог
1868 — народилася Людмила Старицька-Черняхівська, українська письменниця
1883 — народився Дмитро Донцов, український літературний критик, публіцист
1887 — помер Самуел Томашик, словацький поет і прозаїк
1894 — народився Олександр Довженко, український письменник і кінорежисер
1910 — помер Василь Доманицький, український літературознавець, письменник, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч, кооператор
1919 — помер Володимир Кобилянський, український поет, перекладач
1979 — помер Станіслав Людкевич, український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог
1981 — помер Панас Феденко, український політичний діяч, історик, публіцист

Вибрана проза

За Україну. (Львів, 1934) Франц Коковський
… Містечко треба було брати приступом, бо для большевиків та їх прихильників кожний дім був добре озброєною твердинею. З вікон та дахів кожного дому сипалися на стрільців кулі, на кожному кроці грозила їм небезпека — смерть. Містечко-ж треба було конче зайняти та обсадити стрільцями, бо воно лежало майже в самій середині поміж двома ворожими фронтами. А що большевики мали до нього яром лекший доступ, то могли там тайком зібрати свої сили й несподівано вдарити та заломити стрілецький фронт і цілою силою повести переможний наступ. Тому начальна команда Січових Стрільців видала наказ: за всяку ціну добути та вдержати містечко! Під покровом ночі рушила перша чета та зайняла кілька домів, що лежали на самому краї містечка. Відбулося це скоро і так тихо, що противник, який отаборився в домах по середині містечка, навіть цього не замітив. А щоб дехто з жителів містечка не дав знати противникові, всіх мешканців під сторожею вивели поза український фронт. За першою четою переправилася ще й друга та залягла побіч зайнятих стрільцями домів. А вранці-раненько, ще й на світ не благословилось, як обидві чети рушили до наступу. Від хати до хати перебігали хильцем, обшукували, чи де ворог не заховався й гнали далі вперед. З острахом дивилися мешканці на несподіваних гостей. Одні витали їх зі сльозами радощів, другі з затиснутими пястуками… Безсила лють виглядала їм із очей, що наполохано глипали довкола. Тільки часом якийсь усміх сподіванки блукав на їх лицях: то вони думали, що через годинку — дві з цих небажаних гостей большевики не лишать ні сліду.

читати далі…

Вибрана поезія

Петро Гулак-Артемовський

20-40-ві роки в українській літературі. (Київ, 1922)

До Пархома.

II.

Tu ne quaesieris, scire nefas, quem mihi quem tibi
Finem Di dederint, Leuconoe; nec Babylonios
Tentaris numeros, etc.

Lib I, Od 12.

Пархоме! Не мудруй, ворожки не питай,
Як довгий вік прокаратаєш:
Що викувала вже зозуля, — поживай.
А більше… шкода, що й бажаєш!

Хоч всіх ти упирів збери і знахорів,
Хоч покумайся ти з відьма́ми:
Ніхто не скаже нам, так як-би ти хотів,
Що доля завтра зробить з нами.

Чи доведеться ще на панщині робить?
Чи до снаги вже обробився?
Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть!
Дурний, дурний! а в школі вчився…

Терпи! за долею, куди попхне, хились,
Як хилиться од вітру гілка.

Чи будеш жить, чи вмреш, Пархоме, — не журись:
Журись об тім, чи є горілка!…

Як є, так при на стіл! частуй та й сам кругляй
Чи нам, Пархоме, треба скілки?
Та вже-ж чи вкорочать свій вік, то вкорочай
В шинку над бочкою горілки.

От, ми базікаєм, а час, мов віл з гори
Чухра, його не налигаєш.
От скільки-б до цеї ми випили пори.
Так ти-ж буцім не дочуваєш.

Ну-ж! цуп останню ти гривняку з капшука,
Поки стара пере ганчірки;
Бо вже — як вернеться, то думка, бач, така,
Що помремо ми без горілки
5/XI 1827 р.