От і закінчилася моя навчальна подорож за подвійним дипломом American University Kyiv та Arizona State University. Поділюся трохи власними міркуваннями та досвідом – можливо, буде корисне комусь, хто зважує для себе чи варто витрачати час, гроші та енергію і якими критеріями відбору керуватися. Формат «ділюся досвідом» передбачає високу степінь суб’єктивізму, тому не претендуватиму на істину в останній інстанції – тим більше, що вибірка в мене невелика, говорити я можу лише про AUK/ASU і то в першому наборі. Університет молодий, амбітний, динамічно розвивається – тому впевнений, що якісь промахи, які я згадую в тексті, вже можуть бути і виправлені. Збережемо ці враження та досвід як унікальний перший, «під-час-воєнний» набір АУК.

В цій заключній частині роздумів, давайте глянемо, що там з «К» – компанією, або ж власне тою організацією, в якій ви ці зміни пробуєте влаштувати.

В продовження початої дискусії щодо стану американського ринку ІТ (на прикладі телекому) та перспектив українського аутсорсу\аутстафу, поділюся певними міркуваннями щодо можливих напрямків адаптування під нові реалії. Принагідно, дякую за коментарі та обговорення в фейсбуці – і думки якісь нові оформилися, і мотивація дописати посилилася.

Одразу попереджу, що ці міркування не претендують на роль всеохоплюючої інструкції чи істини в останній інстанції. Якісь з них можуть бути контр-інтуїтивними для певних типів організацій, зайвими для інших або й взагалі банальними для більшості. Тому для більш грунтовних стратегій – напевно таки варто вивчати класичну бізнес-літературу, вдаватися до всіляких професійних консультантів і тд.

Для зручності викладу та аргументації, я згрупував міркування по трьох категоріях – М – маркет(ринок), А – акаунти\клієнти, К – компанія(організація). Можна було б і без англіцизмів обійтися, звісно, але так виходить гарний акронім МАК, тому най вже буде. Тексту вийшло багато, тому сьогодні поговоримо про М та А, а К лишу на окремий допис.

Поки ще свіжі роздуми про жовтневий роадшоу по Штатах, зафіксую їх тут тезово. Отже, за місяць часу я побував в 7ми штатах, 9ти містах, відвідав з командою дві технічні виставки (телеком напрямку), зустрівся з купою партнерів, “проспектів”, конкурентів, колишніх співробітників, колег з індустрії та друзів. Дякую принагідно всім, хто мене в себе пускав погостювати, адже не всі локації покривалися виробничими потребами, так би мовити.

Буду говорити про Телеком індустрію Штатів в розрізі аутстафу\аутсорсу – це не найпростіша індустрія з одного боку, але з іншого – вона якраз як одна з базових індустрій дуже показова. Паралель, яку хочеться провести, це залізнодорожні рейки, за наявністю яких будуються наступні «діджиталізовані» індустрії. За цю подорож я зустрічався як з середнім-великим бізнесом, так і з зовсім дрібними (але амбітними) стартапами. Тому спостереження хоч і суб’єктивні, але формально вибірка достатньо варіантивна

Сьогодні спробую перелічити тренди та спостереження, а в наступному дописі поділюся думками, що з цим можна зробити.

УВАГА – стара і недописана чернетка, публікую виключно, щоб не викидати вже написане.

Новий велосезон на носі і все ті ж старі борги в вигляді зайвих кілограмів і складок жиру змушують братися за перегляд стилю життя та харчування. Традиційно мене питання зайвої ваги турбувало під початок сезону і традиційно, маючи позитивний досвід “скидання ваги” з 110кг до 92-93кг завдяки комбінації велостанок + довгі покатушки, я досить багато надій покладав на працю в поті чола, якою можна спокутувати гріхи планомірного переїдання чи регулярних радостей споживання.

От і цього року я вирішив не зраджувати традиції і братися за станок та TrainerRoad, але постійно гризла думка, що має бути якийсь інший шлях. Щось таке, що постійно забувається і відкладається на потім – а саме впорядкування режиму харчування. Про це говорять багато, купа різних думок, теорії, дієт, порад і тд. Берешся читати (а часом і впроваджувати) щось одне – друге тут же його заперечує і пропонує інші варіанти, багато ресурсів взагалі намагаються не вдаватися в конкретику, обмежуючись загальними порадами про те, що “їсти треба менше, а тренуватися більше”. В теорії все просто і проти цієї стини не попреш, але покрокова інструкція не завадила б – і саме тут починається розмаїття думок і порад. Всі ж люди різні, метаболізм і стиль життя/харчування, рівень фізичних навантажень в кожного різний. Почитаєш трохи таких історій/статтей і вже не хочеться ні дієт, ні якоїсь систематизації – просто щось би піджерти, щоб понурість прогнати ))

Читати далі →

Від певного віку вже не чекаєш матеріальних подарунків на день народження – бо все матеріальне воно і так суєта суєт, а смаки та вподобання міняються глибше, чим навіть найближчі люди можуть простежити. Тому і цінніші ті подарунки, які попадають в ціль і тим-то я завжди вдячний сім’ї та друзям, які вміють влучно вгадати. Але все ж, для мене найкращий подарунок, це який заробив чи заслужив певними зусиллями. Плюс, передаровувати такі речі значно приємніше – тому і вирішив чимось з вами сьогодні поділитися, мої хороші людиська. Довгочит – специфічний подарунок, але сподіваюся, що тим з вас, хто дочитає до кінця – це буде пізнавально, а може навіть і корисно.

Одразу признаюся,  «Як читати класиків» Ростислава Семківа я ще не читав, тому цілком може бути, що те, що я тут напишу може бути десь суголосно з його методою. Тут же я би хотів описати підхід, який працює особисто для мене і, заодно, поділитися свіжими враженнями від прочитаних матеріалів про Лесю Українку.

Врешті пішов до кобзона ще один його соратник, «опрічнік» з культурного фронту масляков – і тому є хороша нагода поділитися своїми роздумами на тему «наслєдія» цього чергового «властітєля умов рускіх».

Теза мого допису дуже проста, КВН – це, либонь, найвдаліша культурна контр-операція совка і гебні.

В своєму Postwar Тоні Джадт описує як після 1945 року почався так званий культурний фронт. Якщо не помиляюся, десь на початку 50х, коли трохи оговталися західні союзники, стало зрозуміло, що в умовах савєцького кирзака в Європі, поділеної Німеччини, порізаного Берліна і пост-воєнного параду перемог соціалістів та пацифістів на виборах в різних країнах, воювати треба ще й за уми і настрої. Савєти не збиралися зупиняти свою «інтернаціональну світову революцію», а нетривкість домовленостей з сталіним вже все добре розуміли на Заході.

Q1 2017

Продовжу вести лог прочитаних книжок – попри всі поради перейти на goodreads, я краще буду тримати коротенькі нотатки тут. Й так мало пишу в блок, то хоч якась буде мотивація не закидати його.

Перший квартал 2017 видався досить напруженим в багатьох планах – про щось напишу згодом, щось не для широкого загалу – але і по роботі, і вдома, і в персональних справах відбувалося багато подій, тому читати вдавалося не завжди – і в основному художню літературу. Плюс, підсів трохи на GetPocket – а він постійно підкидає якісь статті, часом досить довгі – затягує.

Отже, що читав в січні-березні 2017.

Читати далі →

Нарешті відпочинок!

В жовтні 2016 нарешті закінчилися ремонтно-облаштувальні роботи (про що я ще напишу в окремих постах), а отже можна повертатися до нормального життя. Для  мене будівництво виявилося ще й досить сильним джерелом такої собі “зайнятої прокрастинації” – адже постійні дедлайни і списки необхідних покупок, щоб майстри не простоювали і “поки є погода” – такі речі легко витісняють і переважують всі інші типові життєві розпаралелення (сім’я, робота, бізнес, спорт, хоббі). До того ж, така зайнятість і постійне життя в “Епіцентрі” затягує по принципу соцмереж – ти робиш щось, значить вже не байдикуєш + досить часто це щось можна побачити\сфоткати\викласти для збору лайків\привезти друзям показати і тд. Напевно саме через це ті, хто будуються, легше зіскакують з фейсбуків – в житті з’являється серйозніший стимул.

На щастя, будівництво має властивість закінчуватися (до весни, принаймі), а отже можна і треба вертатися до нормального життя з усіма його викликами та бонусами. Мені пощастило з друзями і співробітниками, які тонко відчули цю необхідність повернення в звичне русло і надарували мені на день народження багато книжок, щоб не бетоном єдиним, так би мовити 🙂

Читати я люблю, але маю прикру особливість не запам’ятовувати назви творів та авторів – крім, хіба поодиноких авторів, за якими я фанатів\фанатію і читаю\читав в них більшість творів – типу Кінга, Кунца, Вербера, Бредбері, По і тд. В бізнесовій та навчальній літературі ще гірше – зазвичай я запам’ятовую ідею плюс, може, декілька цитат і на тому решта книжки з голови вивітрюється.

Тому даним постом я спробую вести такий собі лог прочитаних книжок, щоб з одного боку зафіксувати свої враження про них, а з іншого мати потім можливість вибрати щось для перечитання чи навпаки, вберегти себе від марної трати часу. Можливо, комусь з читачів блогу такі дописи стануть теж у пригоді. Формат – квартальний,  точка відліку – 4-тий квартал 2016 року (і щось з вересня 2016), оскільки те, що читав раніше в 2016-му вже призабулося за жаром та пилом ремонтів 🙂

Читати далі →

Майорка 2016

Давненько щось не було в мене тем про подорожі – з одного боку і подорожей стало менше через будову і ремонти, а з іншого – подорожі стали більш людними і простіше затегати учасників в фейсбуку і наваяти міні-звіт там, чим ваяти текст в блозі. Але щоб трохи розбавити будівельні хроніки фотками літа, я вирішив описати останню подорож на Майорку. Читати далі →

Осінь 2014

Поки точилися суперечки за межі, бетон стигнув в жилахопалубці, скріплюючи їх на віки вічні, а хлопці могли повернутися до влаштування подушки під бруківки. Перед початком робіт я добряче начитався про те, як її влаштовувати – хтось радить пиріг з геотекстилем знизу і навіть між кожним шаром, а хтось – взагалі без геотекстилю кладе і надіється на “авось”, відважні взагалі подушки не роблять, і потім кожні пару років перекладають.

Читати далі →

My village way

Весна наближається, а значить можна продовжувати розмову про наше басівське господарювання. Раніше в мене з першим теплом асоціювалися виїзди на шосері, а після переїзду в Басівку – в основному всякі господарські справи. Перший рік (2014) ще якось по інерції почав з накату, але роботи по подвір’ю було багато, тому мало-помалу в гаражі почали з’являтися різні електроінструменти, а довкола хати – ситуативні покращення.

Читати далі →

Welcome to Basivka

Треба писати поки ще щось пам’ятаю по процесу ремонту. Отже, останнє відрядження в Данію для нашого проекту більше схоже було на відпустку. Відносно хороша погода, душевно всієї бандою потусувалися, походили по всіх культових місцях і музеях, я встиг здійснити свою мрію проїхатися на ровері по замках довкола Копенгагена (120 км за день на орендованій дамці з міським сідлом-диваном – на другий день я ні сісти не міг толком, ні ходити )) – словом, вертатися до ремонту і бетонів\плиток я вже міг з новими силами.

Читати далі →

Welcome to the jungle 🙂

(продовження – попередні частини тут, тут і тут)
Отримавши місяць відпочинку перед початком робіт, ми його не марнували. Встигли народити Марка, відсвяткувати Даринчин день народження, збільшити шосейний накат і навіть посперечатися щодо майбутніх перепланувань будинку. Насправді сперечалися не сильно, бо малювати зміни по плану це одне, а вживу все дещо інакше може виглядати. Плюс, коли вже одружені 10+ років, сперечання зазвичай набуває форми спікування відносно несуттєвих дрібниць, бо глобальне бачення і так спільне. Читати далі →

Наш дім

(продовження, початок тут і тут) Була ще одна річ, яка не давала мені спокою під час захоплюючої подорожі львівськими двориками та тьм’яними під’їздами – так званий value for money analysis. Виходило, що як не плануй ремонтів і перепланувань особистого простору, а все одно в результаті спільний простір буде псувати картину. Останні декілька років я зі змінним успіхом наводив лад в дворі нашого старого будинку, тому враження про галицьку “газдовитість” склав собі досить специфічне. Читати далі →

В місті такої красоти не побачиш

(продовження, початок тут)

Без чітких планів на квартиру чи будову промайнуло майже 5 років. Протягом цього часу ми думали продавати нашу квартиру, навіть трохи попрацювали в тому напрямку, але, оскільки часу для повномасштабного пошуку заміни не було дуже багато, плюс гроші заощаджувалися стабільно, хоч і повільно,  то особливо різких рухів не здійснювали. В принципі, за 10+ років звикаєш вже до сусідів, району, типових транспортних сценаріїв і щось міняти вже і не дуже хочеться. Читати далі →

Фото для затравки ))

Закінчується друга осінь наших будівельних клопотів, а разом з нею закінчуються роботи по облаштуванню двору і я нарешті маю час викласти більш-менш цілісну історію нашого сімейного переїзду в Басівку.

Вона складатиметься з декількох частин, оскільки покриває період тривалістю майже 2 роки (може й більше, залежно звідки починати відлік) і різноманітні аспекти від пошуків оптимального житла у Львові чи околицях, і до ремонту з частковим “перебором” будинку, чисткою та перепланування ділянки, укладання бруківки, “розборок” з сусідами за землю, та інших цікавостей. Читати далі →

Третя година ночі, повний місяць час від часу вигулькує з-за хмар, моросить теплий дощик, температура повітря +18 С, вологість повітря навіває думки про Одесу-маму, нічний Львів безлюдний і прекрасний. Але стоп! Це що за водолази біля монументу на Стрийській?

Читати далі →

Нарешті я наважився проїхати щось довше, чим традиційна Львівська Сотка чи маршрути на Судову Вишню і назад. З моєю цьогорічною велокармою (7 проколів з початку з січня, 6 виламаних шпиць і 2 вбиті ободи ;() я особливо не горю бажанням товктися по львівському бездоріжжю, а тому на марафонах можу хіба волонтерити. Але анонсована Рівненська 200ка обіцяла бути а)шосейною 2)погожою 3)гарно-компанійською. Тому вирішив їхати – зрештою, досвід вертання додому 30-40км на вісімці ззаду вже декілька набувався в цьому сезоні )))

Читати далі →

Фото-звіт про веломарафон 400км у залік ACP, який відбувся 21/06/2014.

Читати далі →