Мріяли ми з Павлом вдвох сходити у високі гори з ночівлею. Але так як наші діти завжди з нами, прийшлось тягнути їх з собою. І от тягнути часом дуже добре відповідало дійсності :)
Спершу думали поїхати на Боржаву, але в п'ятницю вагались чи взагалі поїдемо і не встигли зібратись, тому перепланували на Парашку. Виїхали в 11 годині в суботу, а підйом розпочали після 14
Перші 500 метрів були просто нестерпні, я вже малювала в голові, як ми повертаємось назад до Львова. Рюкзак важкий, відразу почав муляти плечі, спека, Ліна з перших кроків просилась на руки і відмовлялась іти, добре, що Аня з Павлом впевнено пішли вперед і мені не було куди дітись :)
А потім ми пообідали канапками з чаєм, заправилась цукерками і ситуація покращилась кардинально :)
Ліна стала пташкою і впевнено йшла своїми ніжками
А потім ми побачили велетенське дерево, а у ньому дупло
Полонина перед хребтом, перепочили, перекусили і бігом, щоб знайти місце під намет бо вже сонце було не високо, а вітер був дуже сильний, де-небудь не зупинишся
Між фото 4 роки різниці :) той сами горб
Натрапили на хатинки з ялинки і діти там зависли
А я паслась на брусниці (в мене дома кажуть квасниця)
Рюкзаки напаковані під зав'язку, як в старі добрі часи
99% дороги до місця ночівлі Ліна йшла сама!
Я відразу побігла глянути чи буде видно захід сонця, бо захід і вогнище, то було 2 основні фактори, чого я особисто перлась в гори ;)
а тим часом робота кипить, намет розкладається, вечеря готується, замість макаронів вийшла гречка, бо прийшлось економити воду. Ми взяли з собою десь 3л, цього явно замало на 2 дні, а чи є вода в джерелі ми ще не знали
Розклались і побігли ловити сонце, поки його і нас не здуло вітром :)
Їсти готували на пальнику, а ковбаски смажили на вогні, діти їх обожнюють, тому в походи купуємо :) Аня була настільки переповнена враженнями і втомою, що швидко заснула без задніх ніг.
Діти ліхтариками світять на равлика, який заліз на намет і готуються спати. Правда, Ліна вклалась годину після Ані, товклась по наметі, потім ще пів години плакала без причина, аж поки заснула. Мабуть це були перевтома і сильний вітер, - подумали ми...
Для сну ми брали 2 звичайних каремати і один "надувайку" і 3 дорослі спальники. То ми не померзли, бо ніч була тепла, але загалом їх мало на нас 4ьох. Зробили висновок, що дітям пора мати власні спальники. Якщо маєте варіанти, будемо вдячні за варіанти у коментарях ;)
Всю ніч поряд дув шалений вітер, але наш намет був захищений ялинами, тому задувало лише деколи на поривах. Ранок прийшов швидко і гарно, вітер трішки стих, але як тільки почали підйом на гору - повернувся знову. Мабуть, теж снідав :)
Ми поснідали вівсянкою із згущенкою, склали намет і рушили до Гори. Діти просили пити, а ми дуже обмежили воду, бо залишилось буквально 300мл на всіх, відчули себе серед пустелі)
Ліна частинку йшла своїми ногами, а далі я впросила її залізти в ерго, бо дув сильний вітер і ми добряче відставали від Павла з Анею. Ще й чорниця та квасниця шалено заважали йти швидко :)
На вершину вже традиційно першою піднялась Аня, а ми й не проти, це для неї додаткова мотивація і радість!
Нагорі була само собою вітряно, але тепло
Зовсім не хотілось вниз, але підтискав час і відсутність води
Діти, то радість! А похід в гори з дітьми - це подвійна радість! на тій веселій ноті ми почали спуск :) Доречі, в цей час на горі та загалом протягом дня дітей могло набратися на цілу групу дитячого садочка!
Потішились і назад. Поки Павло пішов шукати джерело і можливо навіть воду в ньому, ми з дівчатами валялись на траві. Джерело є позначене на maps.me (під г.Тимків Верх на південний-захід 200 метрів стежкою круто вниз)
Перепочили, подуркували і бігом вниз...
Фоток дуже мало із спуску, бо заряду залишалось 3% і сил десь так само))
Ліну несла в ерго, щоб зекономити час, але певне дарма, бо коли випустила її, то сил і дурості було хоч відбавляй! Це вони поїздом їдуть...:)
Ну і фінальне фото "з корчів" біля Рукавички, далі телефон пішов в аут.. А нас чекала довга дорога до Львова з купою тягучок сумарно десь на 45хв
Гарне було літо, Аня за останній місяць підкорила самостійно 3 вершини, ну а ми не самостійно, а з дітьми - так легше )))))))
