Вибрана стаття
.jpg)
Петер фон Гофман (1865 — 1923) — австрійський військовик, генерал піхоти Австро-Угорської армії під час Першої світової війни.
Військовий комендант у Мукачеві, забезпечував охорону угорського кордону від просування Російської імператорської армії з Галичини та Буковини. За успішне командування корпусом під час боїв Карпатської кампанії був відзначений численними нагородами. Зокрема, він є кавалером Військового ордену Марії Терезії (1917), що надавало йому спадкове звання фрайгера. Комендант корпусу 55-ї піхотної дивізії, який згодом став відомий як «корпус Гофмана», і через рік-два був реорганізований в XXV корпус. В той період до його складу входив легіон, а згодом 1-й полк Українських січових стрільців (1914—1918).
Добра стаття
Омелян Іванович Лисняк (Лесняк) (1882 — 1953) — український військовий діяч, старшина австро-угорської армії, учасник Першої світової війни. Від 1916 року служив у Легіоні Українських Січових Стрільців (УСС), командував куренем у боях, зокрема в районі гори Лисоні, та потрапив у російський полон (1916—1918).
Після повернення з полону брав участь у формуванні та бойових діях Української Галицької Армії (УГА): мав ранг отамана, командував 12-ю та 3-ю бригадами УГА, а восени 1919 року за дорученням Начальної Команди УГА був залучений до переговорів із представниками Добровольчої армії.
У 1920 році служив у Червоній Українській Галицькій армії (ЧУГА), де був комбригом 2-ї бригади та командиром запасних частин. Після завершення національно-визвольних змагань перебував в еміграції в Чехословаччині та Австрії; у 1921 році був командантом старшинського куреня інтернованих у таборі Йозефов.
Вибраний список
Гаррі Парч (1901—1974) — американський композитор, теоретик музики, філософ та винахідник. Починаючи з 1930-х років він побудував понад двадцять музичних інструментів, серед яких модифіковані альти, гітари, кіфари, маримби, фісгармонії, канони та багато інших.
Музика Гаррі Парча написана в чистому строї, що походив зі Стародавньої Греції і вимагав настроювання інструментів «на слух». В XIX столітті в європейській музиці чистий стрій витіснила рівномірна темперація, що дозволяла грати на клавішних інструментах в будь-якій тональності. Натомість Парч вважав чистий стрій більш відповідним власним композиційним потребам. Він ділив октаву не на 12 півтонів, а на 43 нерівномірні інтервали натурального звукоряду, утворені основним тоном та його гармонічними обертонами. Більшість сучасних інструментів не підтримувала такий стрій, тож Парчу довелося будувати власні інструменти. Парч починав із невеликих композицій під акомпанемент поодиноких інструментів, та поступово перейшов до створення масштабних вистав, які називав «тотальним театром», що поєднували спів, танець, декламацію та гру на музичних інструментах.
