Головна сторінка
16.10.2026, Джейкобс, Старий моряк (перекл. С. Паночіні), 1918
12.10.2026, М. Грушевський, Бех-Аль-Джуґур, 1901
10.10.2026, В. Різниченко, Проєкт Українського унїверситету в Батуринї, 1916
07.10.2026, Гуго фон-Гофмансталь, Жах (перекл. В. Вільшанська), 1918
06.10.2026, М. Возняк, Оповіданє про Маркіяна Шашкевича, 1911
04.10.2026, П. Бородаєвський, Як розвести на піску сосновий бір, 1908
01.10.2026, С. Єфремов, З громадського життя на Україні, 1909
|
Маркіза О…. (Львів, 1903) | ||
|
…
В М…, значному містї горішньої Італїї, оголосила маркіза О… дама бездоганної слави і мати кількох гарно вихованих дїтий, у ґазетах таке: що без свойого відома вона зайшла в тяж; батько дитини, яку вона має народити, нехай зголосить ся, бо вона з родинних оглядів постановила вийти за нього замуж. Дама, що під натиском непереможних обставин так безпечно вчинила такий дивоглядний поступок, наражуючи ся на кпини цїлого сьвіта, була дочка пана Ґ…, коменданта м–ської цитаделї. Несповна три роки тому вона втратила свойого мужа, маркіза О…, якого любила всїм серцем; він умер в часї подорожи до Парижа, куди подав ся був задля родинних справ. На бажанє панї Ґ…, своєї достойної матери, вона по його смерти покинула село, де жила доси, недалеко В…, і вернула зі своїми обома дїтьми до комендантського дому до свойого батька. Тут прожила найблизші лїта, заповнені штукою, лєктурою, виховуванєм дїтий та послугами своїм родичам, коли війна з р.... нараз наповнила всю околицю військами майже всїх держав, у тім часї й росийськими. Полковник Ґ… маючи наказ боронити міста, візвав свою жінку й дочку, щоб забрали ся на село чи то доччине, чи синове, що лежало коло В. Та заким іще способом жіночого обмірковуваня розважено докладно, що гірше — чи невигоди, яких можна було ждати в кріпости, чи страховища, на які можна було наразити ся на селї, на цитаделю вдарило росийське військо і візвало її, аби піддала ся. Полковник заявив своїй ріднї, що буде поступати так, як колиб їх зовсїм не було, і відповів кулями й ґранатами. Неприятель і собіж почав бомбардувати цитаделю. Він запалив маґазини, здобув одну редуту, а коли комендант, ще раз візваний піддати ся, отягав ся, заряджено нічний напад і здобуто кріпость штурмом. |
||
Скільки їх сьмілих, відважних борцїв
Пало за рідну країну, —
Гордих, кипучих, а нинї мерцїв,
Зрана лягло в домовину!
З голоду скільки загинуло їх,
Бо відцурались багацтва
Ради сьвятих заповітів своїх, —
Рівности, волї та брацтва!
Скільки в чужинї, без сьвітлих надїй,
З горя одинцем страждає!
Сьвіт не узна їх великих подїй,
Славних імен не згадає.
Згинуло тїло, — не згинув їх дух,
З нами живуть ідеали;
Кров захолола, — огонь не потух —
Той, що їх груди палали.
Він розгорить ся у наших серцях…
Кликни лиш, краю коханий:
Браку не буде в завзятих борцях, —
Кинеть ся в бійку й останнїй!
- До виправлення120.2%
- До розділення410.8%
- Не вичитані365372.6%
- Вичитані55010.9%
- Перевірені77715.4%
Статистика опрацювання сторінок
Сторінки- Без тексту15 4269.9%
- Невичитані49283.1%
- Проблемні19761.3%
- Вичитані67 20542.9%
- Перевірені67 04842.8%
📖 Роботи та жанри
Сестринські проєкти Фонду Вікімедіа
Вікіпедія
Вікіпідручник
Вікіцитати
Вікісловник
Віківиди
Вікіновини
Вікісховище
Мета-Вікі
Віківерситет
Вікідані
Вікімандри



