drybots

Після шокуючої кінцівки першого сезону закинула цей серіал. Джо, геній-візіонер у комп’ютерному бізнесі, вклав усю душу в створення прототипу ноутбука, однак коли він розчарувався в кінцевому результаті, він замість того, щоб просто піти або створити наступний ноутбук по-своєму, спалив першу партію товару. Після такої вихідки розхотілося дивитися серіал далі. Однак зараз згадала про нього і вирішила подивитися другий сезон. Бо настрою читати книги немає, а з “Revolt” так сподобалося просто дивитися на Лі й ні про що не думати. Однак не так склалося, як гадалося. Спершу було чудово любуватися Лі, відмічати у ньому всі прояви Трандуїла і просто естетично насолоджуватися. Сюжет на екрані був глибоко пофіг, всі сцени без Лі просто прокручувалися. Бо всі інші герої, особливо геймери-хакери-програмісти, дико бісили – і продовжували бісити до останнього кадру, точніше, на кінець другого сезону вони замість пасивного дратування стали викликати ненависть. Але те, як розвивася образ Джо протягом сезону, мимоволі зачепило, і тепер за нього щемить серце.

Людина в минулому наробила помилок, але вирішила виправитися й почати жити правильно. Щиро вирішила і твердо йшла цим шляхом. Йшла цим шляхом, починаючи з самого низу, не маючи нічого. Однак проблема в тому, що люди навколо не захотіли жити по-чесному. Кожна дія Джо викликала підозри й недовіру в оточуючих – хоча він не зробив нічого поганого. Погане, найгірше зробили найближчі до Джо люди й кинули звинувачення на нього. Коли після подвійного удару: колишня кохана використала його, щоб запустити вірус у конкуруючу компанію, а дружина розвелася з ним – Джо розігнав машину на найвищу швидкість і кинув руль… Коли сильну людину зламали до такого стану – це нестерпно. Особливо якщо він не заслужив такого. Тож в останній серії з’являється новий Джо: замість порядного хлопця, вірного друга й яскравої особистості постає холодний, заледенілий Джо, який зробив ставку на безпеку. Захистити себе, поставити навколо свого серця непробиваємі стіни – і продати анивірус, який буде непробиваємою стіною для комп’ютерів. Вітання морально ущербним, емоційно незрілим геймерам-хакерам-програмістам, ви довели людину.

От що Лі уміє – це передавати емоції. Всю біль Джо переживаєш разом із ним, розумієш його через його міміку й інтонації, і його маніпуляції відкривають своє істинне значення – бажання стати краще й допомогти тим, хто йому небайдужі. Бажання, яке ці небайдужі розтоптали.
Останній кадр, коли розбагатівший на антивірусі Джо дивиться на бухту Сан-Франциско з вікна свого нового шикарного офісу – у нього вираз очей точно як у Трандуїла після того, як Леголас покинув його.